Ризик менеджмент в системі обліково-аналітичного забезпечення управління інноваційною діяльністю
У державній стратегії регіонального розвитку України до 2015 року відзначається, що вітчизняну економіку вирізняє не тільки несприятлива для розвитку структура, але й низький рівень інноваційності. Так відношення загального обсягу фінансування інноваційної діяльності до ВВП в Україні приблизно у два рази нижче ніж в країнах Європейського Співтовариства. Крім того, в Україні протягом останніх років спостерігалося зменшення кількості промислових підприємств які впроваджували інновації [136].
Однією з причин такого становища є високий ступінь ризикованості інноваційної діяльності в Україні. За твердженням В.І. Покотилової інновації – це найбільш ризиковий елемент бізнесу, а в складному ринковому середовищі стають нездійсненими внаслідок різних перешкод та невизначеностей [130, с. 232.]. В інноваційній діяльності гарантія позитивного результату на стадії впровадження проекту практично відсутня [102, с. 409.]. Тому курс на інноваційний розвиток підприємств харчової промисловості України зумовлює необхідність урахування невизначеності інноваційної діяльності та змушує впроваджувати системи ризик менеджменту в структурі інформаційного сервісу підприємства.
На думку Д.М. Степаненко, інноваційний ризик є різновидом більш ємного поняття «економічний ризик», за аналогією з яким може бути визначено як можливість (вірогідність) розриву існуючих або виникнення нових інноваційних відносин (зв’язків) між суб’єктом та об’єктом даних відносин у просторі та часі [153]. Тому, під інноваційним ризиком слід розуміти усі ризики, що мають місце в процесі створення, впровадження та застосування на практиці прогресивних нововведень. Інноваційний ризик асоціюється з вибором певних альтернатив та розрахунком вірогідності їх реалізації.
Науковці, надаючи визначення інноваційного ризику, покладають в його основу різні аспекти. Так окремі автори концентрують увагу на корисності нововведення, розуміючи під ризиком її втрату [37, с. 479; 102, с. 420], або вірогідність втрати ресурсів та недоотримання доходів внаслідок впровадження інновацій [20, с. 315]. За іншою точкою зору поняття інноваційного ризику ставиться у пряму залежність до поняття ефекту від інновацій: економічного; науково-технічного; фінансового; ресурсного; соціального та екологічного [21, с. 140; 68, с. 174; 146, с. 120]. Деякі вчені наголошують на необхідності виділення в системі ризик менеджменту, перш за все, ризиків за стадіями інноваційного проекту – потенційні, на стадії розробки стратегії, на стадії здійснення інновацій, на стадії випуску та просування на ринок нової продукції та на стадії контролю інноваційної діяльності [130, с. 232]. Нарешті, існує і думка, що інноваційні ризики необхідно визначати в залежності від секторів їх виникнення – матеріальне виробництво, інформаційні технології, наукоємні технології, автоматизовані технології виробництва та управління [194, р. 130].
Вся работа доступна по Ссылке
