Публічно-правова природа податкового регулювання

     

      Комплексне реформування податкової системи держави має здійснюватися на основі взаємоузгоджених принципів, які визначають і формують загальну концепцію податкової політики у державі. З огляду на це питання визначення вихідних засад оподаткування завжди предметно цікавило як науковців, так і практиків. Проте особливо актуально воно постало з часу незалежності України. Дослідження вихідних засад податкової системи збагатилося новими ідеями, які сформувалися як під впливом сучасного розвитку права [62, с. 49-60; 80, с.26-38; 165, с. 58] , так і в результаті переосмислення теоретичних здобутків, що утверджувалися у державі впродовж багатьох століть [21; 49; 50; 183] .

      Вважаємо, що для з’ясування змісту принципів необхідно визначити особливості сфери їх застосування. Саме тому ми зосередимо увагу на розкритті природи податково-правового регулювання. У найбільш узагальненому вигляді всю сукупність правових норм можна розподілити на приватні та публічні. «Приватне та публічне право у всіх розвинутих правопорядках продовжують існувати як дві самостійні, незалежні гілки правового регулювання, як два різних типи правового впливу на суспільні відносини» [34, c. 2; 54, с. 130-139] . При цьому вченими акцентується увага на тому, що до складу публічного права входить конституційне, адміністративне, кримінальне, податкове, митне право тощо. [39, c. 3] . На наш погляд складно погодитися з таким підходом стосовно виокремлення публічно-правових галузей. З одного боку, не викликає сумнівів, що до блоку публічно-правових галузей відносяться конституційне, кримінальне, адміністративне тощо. З іншого – складно знайти вагомі аргументи на користь включення до цієї системи в якості окремих галузей податкового чи митного права. Зупинимося на митному праві. Його логічніше розглядати як внутрішню складову адміністративного права, при чому таку, яка детально впорядковує управління державою відносинами на митному кордоні. Йдеться про різновид галузевого державного управління, яке розглядається як самостійний вид діяльності, що має організуючий, виконавчо-розпорядчий, підзаконний характер, здійснюється особливою групою державних органів щодо практичної реалізації функцій та завдань держави у процесі повсякденного і безпосереднього керівництва економічним, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом [2, c. 258] . Отже, немає відособленої частини однорідних відносин, які сформували б предмет окремої галузі права.

      Вся работа доступна по Ссылке