Система принципів податково-правового регулювання

     

      Об’єктивна значимість принципів, на основі яких створена та функціонує національна податкова система, є безпірною. У цьому контексті доречно навести слова Р. С. Мальцева, який звертає увагу на об’єктивну природу принципів права, оскільки як економічні закони, так і закони права віднесено до сфери об’єктивних закономірностей соціального розвитку. При цьому вчений зазначає: «За своєю суттю один і той же реальний зв'язок в суспільстві може бути часто охарактеризований і як економічний, і як правовий. Вивчити економічний закон і закон права – це не два різні акти. Будь-яке наукове добросовісне і точне дослідження економічних вимог суспільного розвитку передбачає пізнання іманентних їм юридичних імперативів, спробу сформулювати відповідний даній ситуації закон права» [29, с. 4-8; 91, с. 241] . Г. А. Свердлик також відзначає, що вони, так само, як і цивільне право, за своєю глибинною сутністю є результатом віддзеркалення економічних відносин [163] . Отже, податкова система будь-якої країни світу має ґрунтуватися на відповідних принципах, що об’єктивно дозволить забезпечити відносно сталу векторну спрямованість законодавчого регулювання податкових відносин. Об’єктивна значимість принципів може бути пояснена, у тому числі, й винятковою важливістю принципів. Як влучно зазначає Т.В. Кашаніна, значення принципів права полягає в тому, що вони: відображають об'єктивні закони життя. Саме тому принципи права виражають інтелектуальну сторону змісту права; є основою правотворчої діяльності держави, організацій, громадян. У законодавстві принципи права можуть виражатися прямо або опосередковано; часто набувають безпосереднього регулюючого значення, наприклад, коли суд, не знайшовши норми права для вирішення конкретної справи, керується саме принципами права [5, с. 169] . Дійсно, принципи права, по-перше, відображають суть права (отже, побудова правотворчої політики на основі принципів права закономірно веде до вдосконалення законодавства); по-друге, визначають характер тлумачення і застосування норм права, тим самим оптимізуючи правоінтерпретаційну і правозастосовну діяльність; по-третє, забезпечують вирішення справ, що виникли на підставі відносин, які не врегульовані нормами права (це дозволяє оптимізувати процес захисту порушених прав громадян, не чекаючи внесення відповідних змін до чинного законодавства); по-четвертих, дозволяють підвищити ефективність правової політики, оскільки остання, у тому числі, відповідатиме загальним уявленням про справедливість, моральність, законність тощо; по-п’яте, правові принципи мають виховне значення, відіграють важливу роль у формуванні правосвідомості різних суб’єктів [130, с. 88] . До речі, на великому значенні як принципів права в цілому, так і галузевих принципів, акцентують увагу дедалі більше вчених. Приміром, Д. В. Вінницький, розглядаючи принципи податкового права як основні, фундаментальні ідеї регулювання податкових відносин, наголошує, що вони забезпечують єдність нормативного змісту галузі, і становлять собою, з одного боку, чинники, що визначають напрями її (галузі) внутрішнього розвитку, з іншого – інструмент подолання неминуче виникаючих протиріч і колізій [23, С. 177] . Отже, можна стверджувати, що принципи не тільки спрямовують розвиток податкових правовідносин у певних напрямах, виконують роль регулятора податкових правовідносин у разі нормативної прогалини податкового законодавства, а й формують правове мислення та правову культуру в суспільстві та державі. Цінність принципів податково-правового регулювання вбачається й у тому, що вони покликані забезпечити органічний зв’язок, єдність і системність норм податкового права.

      Вся работа доступна по Ссылке