Соціальна справедливість у податкових відносинах: правова природа та форми реалізації

     

      Поняття «справедливість» можна аналізувати під кутом зору різних суспільних наук, зокрема, філології, філософії, права тощо. Так, у філології слово «справедливість», як зазначається у Великому тлумачному словнику сучасної української мови, означає «об’єктивне, неупереджене ставлення до кого-, чого-небудь» [22, с. 1376] . Проте варто зауважити, що обґрунтованість податків завжди має суб’єктивну складову, оскільки податкова політика формується законодавцем на стику компромісу індивідуальних, регіональних, державних та інших інтересів. Не випадково С.І. Іловайський акцентував увагу на тому, що «... у сфері податків те, що одному уявляється справедливим, іншому може здаватися вищою несправедливістю» [49, с. 161] . Більше того, можна говорити і про об’єктивні фактори, що впливають на з’ясування сутності справедливості. Так, А.О. Ісаєв, розглядаючи поняття справедливості як поняття відносне, що змінюється залежно від зростання культури, справедливо зазначав: «Суспільство, що ґрунтується на рабській праці, має не таке уявлення про справедливість, як суспільство, засноване на свободі всіх громадян і рівності їх перед законом» [50, с. 496] . Зважаючи на це І.А. Урубкова логічно констатує, що «уявлення про податкову справедливості як про «найменш стале поняття», складності при спробах визначення чітких критеріїв справедливого податку та справедливої податкової системи пов'язані саме з відносним і суб'єктивним характером поняття справедливості» [185, с. 29] .

      Вся работа доступна по Ссылке