Екологічна складова сільськогосподарського природокористування як об’єкт управління для забезпечення сталого розвитку агросфери

     

      Наприкінці ХХ століття на чільне місце серед проблем, що постали перед людством, вийшли суперечності у взаємовідносинах у системі “суспільство––природа”. Глобальна екологічна криза, що охопила практично всі регіони земної кулі, поставила на порядок денний питання про кардинальні зміни у поведінці людства в процесі його життєдіяльності в природі, зміни його підходів до використання і освоєння природно-ресурсного потенціалу Землі. Масштаби антропогенного впливу на навколишнє середовище досягли нині майже критичної величини. Перед людством постало важливе питання – розроблення і прийняття нової концепції подальшого розвитку, яка б пов’язувала економічне зростання, збереження довкілля та соціальні аспекти.

      Новою концепцією стала теорія сталого розвитку, основні положення якої висвітлені у працях провідних вчених: Л.Г. Руденко, Г.О. Білявський, І.О. Горленко [1]; Д.О. Мельничук, В.В. Підліснюк, Т.Р. Стефановська [2]; Л.Г. Мельник, О.І. Корінцева [3]; Д.Х. Медоуз, Й. Рандерс та інші науковців [4].

      Поняття “сталий розвиток” (англ. “sustainable development”) має безліч синонімів та визначень, найпоширеніші серед яких такі:

      “Сталий розвиток” – це такий розвиток суспільства, який задовольняє потреби нинішніх поколінь і не ставить під загрозу можливості наступних поколінь задовольняти свої потреби” (зі звіту Комісії Організації Об’єднаних Націй “Наше спільне майбутнє”, під керівництвом Гро Харлем Брутланд, 1987 р.) [5, С.11; 6; 7; 8];

      “Сталий розвиток” – це управління сукупним капіталом суспільства задля збереження і примноження можливостей людини” (із доповіді Світового Банку з розвитку, 1992 р.) [8].

      Cталий (стійкий, гармонійний, збалансований) розвиток є сучасною концепцією, що ґрунтується на принципах взаємодії суспільства і природи та передбачає гармонізацію економічного й соціального розвитку і збереження довкілля. Суть сталого розвитку полягає в обов’язковій узгодженості економічного, екологічного та людського розвитку, щоб від покоління в покоління не зменшувались якість і безпека життя людей, не погіршувався стан довкілля й відбувався соціальний прогрес, який визнає проблеми та інтереси кожної людини [9, C. 9].

      Саме тому основними цілями сталого розвитку вважаються якість життя людини, рівень економічного розвитку, екологічна стабільність, а людина є основним стратегічним джерелом розвитку.

      Перша ідея сталого розвитку передбачає розв’язання економічних, соціальних та екологічних проблем суспільства у рівновазі із забезпеченням якісного рівня життя людини. Друга ідея передбачає впровадження зобов’язань нинішнього покоління, які гарантують таке збереження природних, соціальних та економічних ресурсів, щоб рівень добробуту прийдешніх поколінь лишався не гіршим за сучасний.

      Вся работа доступна по Ссылке