Обґрунтування індикаторів управління екологічною складовою сільськогосподарського природокористування
Індикатори сталого розвитку – це показники, які використовуються для оцінки стану здоров’я та рівня життя людей, стану довкілля на окремій території, кількісна оцінка впливу людської діяльності на стан довкілля і на стан здоров’я людей, якість і тривалість їхнього життя. Ці показники мають бути єдиними для загальної оцінки певної території чи порівняльної оцінки декількох територій. Також можуть бути певні фіксовані індикатори, які застосовуються для оцінювання лише конкретної території [62].
На думку В.В. Підліснюк, термін “індикатор” означає підкреслювати або представляти [9, С.47]. Індикатори трансформують зміни в комплексних системах на прості сигнали, подані у графічному або числовому вимірі.
Використання індикаторів дає змогу фокусувати увагу на основних стратегічних напрямах проблеми, вчасно реагувати на виклики, передбачати час для превентивних заходів. Крім цього, індикатори дають змогу через певний проміжок часу стверджувати правильність обраного рішення і оцінювати його ефективність.
Індикатори сталого розвитку є основою для стратегічного планування, прийняття рішень та подання звітності. Індикатори дають змогу встановити взаємозалежності в системі, вчасно відреагувати та внести корективи [63, 64]. Індикатори сталого розвитку – це кількісна інформація, яка свідчить про зміни стану навколишнього середовища в часі [65].
Практикою доведено, що індикатори, передусім, мають ґрунтуватися на реальних та доступних даних, бути співвідносними, відображати реальність. Також, ефективні індикатори мають бути легкими для розуміння, навіть тих людей, які не є фахівцями з цього питання та базуватися на легких для сприйняття даних.
На практиці дуже важко відшукати баланс між соціальними потребами, завданнями економіки та можливостями навколишнього середовища і тому завжди є потреба у встановленні індикаторів. Індикатори є інструментом вимірювання, візуалізації і обговорення важливих проблем розвитку.
Індикатори сталого розвитку можуть знайомити нас зі станом навколишнього середовища і сигналізувати про необхідність дій для вирішення різноманітних проблемних питань, а також, вони можуть бути корисними для встановлення того, якими мають бути ці заходи [65].
Наприклад, Організація Об’єднаних Націй у 2006 році втретє затвердила основний набір індикаторів для країн, які приєдналися до планів впровадження сталого розвитку. Це перелік із 96 індикаторів, що відображають такі проблеми, як економічний розвиток, глобальне економічне партнерство, виробництво та торгівля, управління розвитком, забруднення природи, освіта, бідність, охорона здоров’я, демографічний стан, забруднення атмосфери, земельні ресурси, океани, моря та прибережні зони, чиста вода, біорозмаїття [9, С.54].
Світовий досвід свідчить, що розроблення індикаторів на рівні держави, локальної території чи галузі виробництва проводили наукові й освітні заклади, бізнес-центри. Зокрема така практика спостерігалася в США, країнах Європи тощо [64, 65, 66].
За міжнародної підтримки Агенції з розвитку Сполученого Королівства Великобританії в країні виконувалися проекти розроблення загальних індикаторів сталого розвитку міста Донецьк (2000–2001 роки) та міста Київ (2006 рік) [9, С.64].
Підліснюк В., І. Рудик, В. Кириленко та інші індикатори сталого розвитку класифікують за їх характером на такі групи: економічні; соціальні; інституційні; екологічні [5, С.13–16; 9, С.48–51].
Економічні індикатори сталого розвитку відображають наближеність економічної системи (країни, локальної території, окремої галузі) до гармонійності у трикутнику економіка–екологія–соціальний захист. Приклади основних економічних індикаторів сталого розвитку: темпи зростання внутрішнього валового продукту (ВВП); зміна характеристик споживання на користь сталості; доступ до використання природних ресурсів; частка екологічно чистих технологій у загальному обсязі технологій; співвідношення кількості продуктів, товарів, послуг, вироблених чи здійснених із заощадженням природних ресурсів, джерел енергії до загальної їх кількості тощо.
Вся работа доступна по Ссылке