Організаційно-управлінська концепція стратегії сільськогосподарського природокористування
Національний екологічний потенціал характеризується відносною розвиненістю та ще далекий від принципів і стандартів європейської інтеграції та ідеї сталого розвитку: збалансованість екосистемного і природоресурсного потенціалів, за якого досягається раціональне природокористування з відтворенням екосистем, якість і стан безпеки природних екосистем, здатність саморегуляції і самовідтворення, ефективність механізмів регулювання взаємодії суспільства і природи, державного впливу на зміцнення національного екологічного потенціалу.
Відмінною ознакою і фундаментальним принципом сталого розвитку є екосистемний підхід до вирішення проблем будь-якого масштабу і рівня: глобального, національного, регіонального і місцевого. Екосистемний підхід ґрунтується на ощадливому, а не споживацькому ставленні до природи [159]. На реалізацію екосистемного підходу в Україні спрямована Комплексна програма впровадження на національному рівні рішень, ухвалених на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку на 2003–2015 роки [16], яка вже, на жаль, є застарілою.
Пашков І.А. наголошує, що розглядаючи земельні ресурси як складову частину екосистеми, слід виходити з того, що екосистема – це єдиний природний комплекс, утворений живими організмами і середовищем їх існування, де живі й неживі елементи пов'язані між собою обміном речовин та енергії [31].
І земля, і вода є складовими сільськогосподарської екосистеми. Для того, щоб земля і вода лишались постійним джерелом багатства людей, засобами агровиробництва, потрібна концепція сталого сільськогосподарського природокористування.
Головна мета такої концепції – досягнення оптимального співвідношення між економічним зростанням, нормалізацією якісного стану земельних ресурсів та задоволенням потреб населення.
Концепція управління — це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування об’єкта, механізми взаємодії суб’єкта та об’єкта управління.
Вся работа доступна по Ссылке
