Теоретичні засади формування інноваційної політики
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 р. № 447 затверджено Державну цільову економічну програм на 2009-2013 рр. «Створення в Україні інноваційної інфраструктури». Основною тезою програми є утвердження інноваційної моделі розвитку, котра виступає одним із найважливіших системних факторів підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки та національної безпеки держави [109].
Інформаційна парадигма формування нової економіки у державі окреслена такими науковцями як Бутенко О. І. [54], Гончарова Н. П. [93], Лукашина М. В. [172]. Євроінтеграційний курс України істотно впливає на стан і перспективи інноваційного розвитку національної економіки [266]. За сучасних економічних умов спостерігаються процеси інтелектуалізації інноваційного розвитку [126].
Для того, щоб вижити і розвиватися в конкурентному ринковому середовищі, ринкові суб’єкти повинні вміти формувати власні конкурентні переваги, які здебільшого досягаються завдяки впровадженню новацій.
Значний внесок у розвиток наукових досліджень з питань сутності інновацій, інноваційної політики та управління інноваційними процесами внесли такі вітчизняні вчені: С. Биконя. О. Василенко, А. Власова, О. Волков, В. Гринев, В. Дорофиєнко, М. Йохна, А. Пересада, В. Стадник. В їх працях знайшли відображення організаційно-управлінські та методологічні аспекти інноваційної діяльності. Вагомий внесок у розвиток теорії інноваційної діяльності зробили такі зарубіжні вчені: І. Балабанов, С. Валдайцев, Х.-Ю. Варнекс, С. Ільєнкова, Г. Ковальов, В. Мединський, Л. Оголева, Б. Самто, Р. Фатхутдинов та ін. Методологічним проблемам дослідження системи управління інноваційною діяльністю підприємства присвячено праці Д. Диксона, С. Ілляшенко, Б. Бермана, Н. Кругловой, В. Марущенко, Ю. Осипова, П. Самуельсона та ін. Однак, єдиного підходу щодо тлумачення сутності поняття «інновації» немає. Більшість авторів розглядає це поняття із двох позицій – як процес і як результат. На наш погляд, інновація є кінцевим результатом інноваційної діяльності. Саме це зафіксовано в Міжнародних стандартах в інноваційній сфері, Рекомендаціях Фраскаті (Frasctti Manual) та в Рекомендаціях Осло (Oslo Manual) [73].
Домінуюча частина науковців розглядає новації лише у виробничій сфері, оминаючи сферу обігу. Вище викладене свідчить, що питання інновацій вимагає ширшого тлумачення, оскільки повинно охоплювати й сферу обігу, вагомою складовою якої є роздрібна торгівля та ресторанне господарство.
Вся работа доступна по Ссылке
