Інноваційний розвиток і сегментація ринку праці: особливості взаємодії, чинники впливу
Наприкінці ХХ-го та початку ХХI-го ст. ринки праці різних регіонів світу відчули на собі могутній вплив глобальної тенденції розвитку світової економічної системи – інноваційного розвитку, пов’язаного з переходом розвинених країн ринкової економіки від індустріального типу господарювання до постіндустріального, від ресурсомістких технологій до наукомістких виробництв на основі широкого впровадження інновацій, використання і створення нових знань. Відбулися стрімкі зрушення у розвитку науки, техніки, економіки розвинених країн, пов’язані з домінуванням п’ятого технологічного укладу, для якого характерне широке використання комп’ютерної техніки в усіх сферах виробничої діяльності та переходом до шостого технологічного укладу, заснованого на безперервному оновленні всього життєвого циклу продукції з урахуванням змін на ринках на основі впровадження стандартів «електронного опису продукції» [41, с. 15].
В умовах наступу глобальних тенденцій інноваційного розвитку перспективи утримання конкурентних позицій у світі для кожної країни вже визначаються не кількістю наявних природних ресурсів, здобутої нафти або обсягами видобутку вугілля, а передусім, перевагами у розвиткові знань, високих технологій, інформатизації суспільства, забезпеченні якості життя населення на основі розробки та впровадження різноманітних інновацій.
Лібанова Е.М., академік НАН України, підкреслює, що без широкого впровадження інновацій в усі сфери людського життя не можна розраховувати на позитивні зрушення в економічному та соціальному житті суспільства, забезпечити якість і динамічність людського розвитку в умовах глобалізацій них змін [68, с. 5].
Інновації законодавство України трактує як “новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери” [33].
Разом з тим, погляди на інновації у сучасних наукових джерелах є значно різноманітнішими, що зумовлено множиною їх класифікаційних ознак, адже розрізняють інновації не лише науково-технічні, технологічні, а й організаційно-управлінські, маркетингові, економічні, правові, соціальні, культурні тощо [40, с. 23]. В залежності від обраного підходу, а також сфер застосування, інновації трактуються по-різному, а саме: як результат розвитку науково-технічного прогресу; кінцевий результат інноваційної діяльності; процес розробки і впровадження нововведень; розробка, запровадження у виробництво та комерціалізація нових споживчих вартостей (нового продукту, послуги, технології, товару); розробку нових технологій, нових видів техніки, товарів, послуг; процес інвестицій в новації, тобто у проведення наукових досліджень, розробку нових технологій, нових видів техніки, товарів, послуг; як особливу форма трудової діяльності; як особливий продукт творчої діяльності [36; 38; 39; 41; 55; 68; 37; 77]. Узагальнюючи теоретичні підходи, найбільш прийнятним вважаємо розуміння інновацій як явище розробки, впровадження і комерціалізації різноманітних прогресивних нововведень у різних сферах діяльності і життя людей в ринкових умовах.
Вся работа доступна по "Ссылке
