Обґрунтування сегментаційної моделі регіонального ринку праці в координатах інноваційного розвитку
Ринкова трансформація економіки України супроводжується організаційно-структурними, техніко-технологічними й іншими інноваційними перетвореннями, обумовлюючи особливості взаємодії пов’язаних між собою ринків, кожен з яких виконує певну йому властиву функцію. У цьому контексті регіональний ринок праці є складним елементом ринкової економіки, де переплетено інтереси як найманих працівників, так і роботодавців, де відображаються протиріччя визначення ціни трудових послуг та умов їх надання, особливості взаємозв’язків різних сегментів ринку праці, соціально-трудових відносин та інших характерних для даного регіону соціально-економічних явищ.
Ринкове реформування соціально-трудової сфери України здійснюється шляхом переходу від планово-централізованого управління розвитком трудових ресурсів до ринкового регулювання з притаманною багатоваріантністю їхнього стану, багатовимірністю соціально-економічного становища різних груп населення, їх соціальною нерівністю. Наявність різних за можливостями включення до соціально-економічного розвитку суспільних груп населення стало звичним явищем, проте потреби країни та її регіонів вимагають ефективного залучення ресурсу праці в офіційний сектор економіки, ґрунтовного дослідження проблем формування інноваційного сегменту ринку праці, розробки на цій основі адекватної політики зайнятості та соціального захисту населення, стимулів до прояву трудової та інноваційної активності.
Інноваційний розвиток, до якого прагне українська держава, є неможливим без формування ефективних механізмів регулювання ринку праці, наближення регіональних ринків праці до сегментаційної моделі, яка задовольняє стратегічним цілям розвитку економіки та суспільства України. Сьогодні таким цілям не відповідає функціонування національного та регіонального ринків праці, оскільки проявляє себе діаметрально іншим, а саме – низькою заробітною платою, зростанням безробіття, зниженням попиту на робочу силу (особливо висококваліфіковану, високоосвічену), низькою інноваційною активністю зайнятого населення на усіх сегментах ринку праці, процесами деінтелектуалізації трудової діяльності праці [40, с. 132–148].
Вся работа доступна по Ссылке
