Врахування сегментації ринку праці в реалізації регіональної програми зайнятості та соціально-економічного розвитку
Невід’ємною умовою прогресивного соціально-економічного та інноваційного розвитку регіонів і країни загалом є здорове та активне життя членів суспільства. Економічною опорою суспільства у будь-які часи виступає зайняте населення як особлива структура, що складається з широкого кола різноманітних демографічних та соціальних груп населення, головною характеристикою яких є спроможність адаптуватися до зміни умов життєдіяльності та забезпечувати собі та своїм сім'ям належний рівень добробуту завдяки власній праці, освіті та професійним якостям [110, с. 524].
Як було зазначено в попередніх розділах дисертаційного дослідження, можливості становлення та зміцнення сегментованого ринку праці нерозривно пов'язані із забезпеченням стабільності розвитку країни та впевненості у майбутньому. Вони базуються на готовності та спроможності законодавчо-владних інституцій цілеспрямовано діяти в напрямі підвищення добробуту населення, вирівнювання диспропорцій розвитку економіки, мінімізації рівня поляризації людей за доходами, а також забезпечення доступу до публічних послуг у сфері охорони здоров'я, освіти, спорту, дозвілля. У цьому контексті політика зайнятості є невід'ємною складовою соціальної політики держави, яка має виходити з принципу соціальної згуртованості – визнання гідності людей та прав на вільний особистий розвиток незалежно від їх спроможності самостійно задовольняти власні потреби.
Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» державна політика зайнятості спрямована на реалізацію конституційного права громадян на працю. З цією метою на державному рівні мають бути вирішені проблеми, пов’язані із забезпеченням гідної праці через професійно-кваліфікаційну підготовку відповідно до потреб економіки, підвищення економічної активності населення, конкурентоспроможності та вартості робочої сили, регулювання трудової міграції, забезпечення соціального захисту безробітних та повернення їх до продуктивної праці.
Наразі Україна знаходиться на шляху побудови повноцінного ринку праці. Існуючі програми діяльності Кабінету Міністрів України загалом спрямовані на забезпечення гідного матеріального майбутнього людини, збереження такого надзвичайно важливого ресурсу як трудовий потенціал. Водночас трудові послуги робочої сили в Україні ще не отримали належної вартісної оцінки, ціна праці залишається традиційно низькою, тоді як ціни на інші ресурси вже давно досягли світового рівня. Дешевизна праці стає перешкодою в економічному зростанні країни, її інноваційному розвитку, оскільки вкрай слабкими та обмеженими є стимули до прояву трудової активності, підвищення рівня кваліфікації, постійного освітньо-професійного зростання. Вони утворюють певні сегменти ринку праці, вимагаючи спеціального дослідження і врахування у розробці політики зайнятості та соціального захисту. У результаті ослаблюється мотивація до високопродуктивної праці, пригнічується активність громадян на ринку праці країни. Усе це обмежує можливості розвитку соціально-трудових відносин у сфері зайнятості на етапі інтеграції національної економіки до Європейської спільноти, стримує кроки економічного розвитку нашої держави та інтеграцію до світової організації торгівлі.
