Регулювання взаємодії сегментованого ринку праці і ринку освітніх послуг

     

      Реформування української економіки виявило гостру проблему невідповідності структури та рівня підготовки кадрів новим вимогам сучасного виробництва, яке намагається рухатися за траєкторією новоствореної вартості, технологічної модернізації замість тиражування старих процесів і продукції. Освітня система, зберігаючи інституційну інерційність, реагує на сигнали та виклики зовнішнього середовища з явним запізненням. Механізми адаптації до ринкових змін, напрацьовані різнорівневими закладами освіти, діють здебільшого за логікою теперішнього формування ринку освітніх послуг, слабко орієнтуючись на сигнали ринку праці [127].

      Реалії реформування ринку праці та освітніх послуг висвітлюють значні суперечності їх розвитку як на національному, так і на регіональному рівнях. Ідеться, по суті, про явний дисонанс між ними впритул до протистояння, коли продукт ринку освітніх послуг відкидається ринком праці і, незважаючи на це, продовжує відтворюватися автономно від потреб кінцевих споживачів.

      Розглядаючи сучасний стан ринку праці і ринку освітніх послуг Кіровоградського регіону можна виділити ряд проблем та їх згрупувати, ґрунтуючись на попередніх розділах дослідження: − недостатній рівень реформування трудової сфери, що призводить до неефективної зайнятості, концентрації робочої сили на збиткових підприємствах; низької ефективності праці і недостатнього рівня її оплати;

      − втрата трудових навичок кваліфікованих і висококваліфікованих кадрів внаслідок закриття, реструктуризації промислових підприємств, зокрема їх збитковість;

      − перехід висококваліфікованих фахівців у сферу неформальної зайнятості; що дає розширення кордонів тіньової економіки та міграційними процесам;

      − погіршення якісних характеристик робочих місць та недостатнє введення в дію нових робочих місць або їх модернізація, що збільшує обсяги та рівень безробіття, тим самим знижуючи продуктивність праці і конкурентоспроможність виробництва на підприємствах;

      − невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили, незважаючи на ознаки стабілізації виробництва і пожвавлення інвестиційної активності;

      − недоліки системи реформування державного професійного навчання і освіти, недосконалість структури і форм професійної підготовки і перепідготовки кадрів вимогам сучасного ринку праці в аспектах попиту на певні професії на регіональному рівні;

      − слабка зацікавленість роботодавців щодо працевлаштування окремих соціально-демографічних груп населення (молоді, інвалідів, звільнених військовослужбовців та ін.).

      Вся работа доступна по Ссылке