Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіону
Регіональна конкурентоспроможність як економічна категорія не може існувати відокремлено для одного регіону, адже вона проявляється лише у порівнянні регіону з іншими. Тому для виявлення рівня конкурентоспроможності необхідно провести комплекс розрахунків для порівняння конкурентоспроможності даного регіону з іншими.
Оцінка полягає у наданні рівню конкурентоспроможності числового значення, яке найбільш точно його відображає з метою виявлення сильних та слабких сторін для подальшого пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності. Для досягнення цієї мети науковці використовують різні підходи та методи, відповідно, відрізняються і результати оцінки.
Розробленням методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності регіону займалися Л. І. Ушвицький, В. М. Парахіна, В. В. Меркушов, З. В. Герасимчук, Л. Л. Ковальська, Р. А. Фатхудінов, П. Ю. Бєлєнький та інші науковці.
В існуючих методиках оцінки конкурентоспроможності регіонів можна виділити подібні ознаки та проводити їх характеристику за наступними критеріями (рис. 2.1).
Набір показників для оцінки конкурентоспроможності регіону у методиках відрізняється їх кількістю, групами та способом отримання.
Кількість показників, які використовуються у методиках оцінки конкурентоспроможності регіонів може коливатись від двох (В. Безугла, [19]) до 44 (С. Н. Смірнов, Ю. В. Симачов, Л. С. Засимова, А. А. Чулок [87]). З. В. Герасимчук, І. М. Вахович вказують, що при визначенні переліку показників слід керуватися наступними міркуваннями [88, с. 52]:
- вибрані показники повинні мати необхідну для проведення розрахунків статистичну базу;
- враховуючи цілі аналізу, показники повинні відображати найбільш суттєві властивості або характеристики системи і водночас їх кількість повинна бути обмежена;
- показники не повинні бути занадто взаємопов’язані, що може призвести до багатократного повторення інформації і викривлення достовірності результатів.
Вся работа доступна по Ссылке
