Інституційне та нормативно-правове регулювання інвестиційного середовища в Україні

     

      Сукупність інститутів, що формують інвестиційне середовище, повинні виконувати інтеграційну, розподільчу, стимулюючу (мотиваційну), регулятивну функції. Життєздатність кожного інституту оцінюється не сама по собі, а з позицій його внеску в забезпечення самовідтворення системи в цілому. Розвиваючи ці положення, автор стверджує, що для дослідження змісту і характеру інвестиційного середовища особливе значення мають інституційні умови, що постійно змінюються, вони сприяють появі нових і розвитку існуючих інституційних форм в контексті формування нового господарського механізму інвестиційної діяльності. Особливе значення слід надати дослідженню прямого і зворотного взаємовпливу, зокрема, інституційні форми слід розглядати як результат діяльності інвестиційних суб'єктів, в той же час враховуючи, що кожна така форма обумовлює певну модель поведінки, що впливає на діяльність інвестиційних суб'єктів.

      Виходячи з специфічного визначення інвестиційного середовища як системи економічних відносин в інвестиційній сфері, що формується під впливом широкого кола взаємопов'язаних процесів і факторів на макро-, макрорівнях, відмітимо, що воно створює передумови для формування інвестиційного процесу та стимулювання інвестиційної активності в державі. Інституційне регулювання сприяє створенню сприятливого інвестиційного клімату, з одного боку, а з іншого - ініціює ефективне регулювання інвестиційних процесів та інвестиційної діяльності.

      У наукових публікаціях недостатньо уваги приділено аналізу інвестиційного середовища з точки зору інституціональної економіки. Тому, спираючись на роботи А. Шастітко та А. Олейніка [13], слід запропонувати наступне тлумачення інституційного регулювання інвестиційного середовища як сукупності традиційних, конституційних та економічних правил, що визначають рамки поведінки учасників інвестиційного процесу (рис. 1.4).

      Всі компоненти інституційного регулювання інвестиційного середовища визначають порядок і зміст визначених правил. Вони можуть мати формальний і неформальний характер. Найбільш загальні і важко змінювані − неформальні правила, які мають глибокі історичні коріння в житті різних народів, тісно пов'язані з переважаючими стереотипами поведінки, релігійними уявленнями і т.п., і часто не усвідомлюється індивідом, тобто ті, які перейшли в розряд стереотипів поведінки великих груп населення, називаються традиційними правилами.

      Вся работа доступна по Ссылке