Еволюція ролі держави у процесі формування енергоефективної економіки
Історія розвитку суспільства, від зародження виробничих відносин і до теперішнього часу, як об’єктивно обумовлений процес ґрунтується на фундаментальних зрушеннях у науці, техніці, технології та суспільних відносинах. Разом зі змінами, які відбуваються у всіх сферах життя суспільства, зазнає змін процес виробництва, застосовування технології, а також кількість, склад та структура факторів виробництва, залучених у процес створення продукту. Ресурси, залучені у виробничий процес, отримують нову вартісну оцінку та стають об’єктами стратегічного значення. Розвиток промисловості створює підґрунтя для формування окремої сфери економіки – енергетики, та утворення особливої групи економічних ресурсів – енергетичних ресурсів.
Враховуючи вагому роль енергетичних ресурсів, вважаємо за доцільне проаналізувати теоретичні підходи до вивчення факторів виробництва на різних етапах економічного розвитку, що відображає роль енергетичних ресурсів в інноваційному розвитку.
Фактори виробництва – це використовувані у виробництві ресурси, кількість залучення яких є визначальною для обсягів випуску готової продукції. Дослідження того, як поєднання факторів виробництва перетворюються в готову продукцію є одним із основних питань економічної теорії. У. Петті: «…Оцінку усіх предметів слід привести до двох природних знаменників – до землі і до праці, тобто слід говорити: цінність корабля чи сюртука рівна цінності такої-то і такої-то кількості землі, такої-то і такої-то кількості праці, тому що обидва – і корабель, і сюртук – вироблені землею і людською працею». Відомі слова Дж. С. Мілля: «Два елементи утворюють виробництво: праця і відповідні природні об’єкти її прикладання» [72, с. 618].
Фізіократи вважали, що земля у вартісному і відтворювальному відношеннях відіграє ключову роль. На думку Ф. Кене, земля є єдиним джерелом багатства, тому лише праця, зайнята у сільському господарстві є продуктивною, капітал – це лише аванси у натуральній формі, він не приносить ніякого доходу [47]. А. Тюрго роль капіталу у процесі виробництва вбачає у накопиченні цінності. Першим застосуванням капіталу він вважав купівлю землі, яка забезпечить отримання земельної ренти, другим – купівлю промислових підприємств, які дадуть прибуток, третім – організацію крупного сільськогосподарського виробництва, яке приносить фермерський прибуток, четвертим – торгівлю, яка дасть торговий прибуток, п’ятим – проведення кредитних операція заради отримання позичкового відсотку.
Концепція факторів виробництва з’явилась у ХІХ ст. в теорії розподілу доходів. Відповідно до джерела утворення доходи набувають форми ренти, відсотка та заробітної плати. Класична триєдина формула факторів виробництва пов’язана з роботами Ж. Б. Сея [111]. З його точки зору кожен фактор виробництва створює певну частину вартості, що дає право на отримання свого виду доходу. Дана концепція сприяла розвитку факторного аналізу виробництва і стала передумовою розробки виробничої функції.
Вся работа доступна по Ссылке
