Реалізація заходів державного регулювання енергоефективного розвитку національної економіки
Трансформаційні зрушення в енергосфері у цілому підпорядковані загальним принципам розвитку, а тому, потребують обмеженого втручання на рівні держави з метою досягнення стратегічних цілей та коригування темпів та напряму розвитку. Внаслідок впливу екстернальних та інтернальних ефектів на енергосферу, вектор її розвитку може зазнати відхилень відносно обраного сценарію, що загалом може відобразитись у зниженні темпів розвитку чи формуванні структури енергосфери відмінної від оптимальної. Сценарії розвитку енергетики України досліджені у розділі 2.3., відповідні їм загальні стратегічні орієнтири розвитку енергосфери України розглянуті у розділі 3.1. Визначено, що найвищий сукупний ефект може бути досягнуто за умови дотримання інноваційного сценарію розвитку національної енергетики. Сукупність заходів, методів та інструментів державного впливу на економіку, які формують державну політику енергоефективності потребує детального розгляду у межах даного дослідження.
Державна політика енергоефективності є частиною державної політики, спрямованою на досягнення основної цілі – максимально ефективного використання енергетичних ресурсів і виробничого потенціалу енергетичного сектору для забезпечення росту економіки та підвищення якості життя населення країни. Стратегічними орієнтирами державної політики енергоефективності визначено наступні: енергетична безпека, енергетична ефективність економіки, бюджетна ефективність енергетики, екологічна безпека.
Поелементний розгляд політики енергоефективності з урахуванням циклу обігу енергетичних ресурсів, пріоритетів розвитку країни та потенціалу державного впливу на енергосферу дозволяє згрупувати інструменти державної політики енергоефективності у окремі групи за функціональною ознакою.
Інструменти податкової та митної політики – група норм, правил і механізмів спрямованих на здійснення процесу оподаткування згідно з пріоритетами розвитку держави. Інструменти податкової політики відзначаються гнучкістю застосування, широтою охоплення та високою ефективністю. Існує можливість застосування на кожній фазі руху енергетичних ресурсів, при цьому можуть мати як стимулювальний так і стримуючий характер. Використання податкової політики для забезпечення пріоритетів енергоефективного розвитку має наукове обґрунтування та практичну апробацію в ряді розвинутих країн. З точки зору державної політики та фінансових органів податки є пріоритетними інструментами, оскільки вони приносять кошти в казну, на відміну від стимулюючих механізмів, які в основному підвищують витрати державних коштів. Трансформація енергетичних ринків викликає перерозподіл вартості між споживачами і виробниками.
Інструменти тарифної політики – група нормативних та методичних правил та прийомів ціноутворення на ринку енергетичних ресурсів на кожній стадії руху енергоресурсів. Тарифна політика чинить інвестиційно-інноваційний вплив на сферу виробництва, переробки та транспортування енергоресурсів та формує мотиваційний механізм пасивного та технологічного енергозбереження на стадії споживання енергетичних ресурсів. В умовах трансформування енергоринку основними принципами формування тарифів стають: конкурентність, прозорість, адекватність, економічна обґрунтованість, функціональна відокремленість. Завдання держави у здійсненні тарифної політики у сфері енергоефективності ми вбачаємо у формуванні умов конкурентного ринкового середовища на ринку енергетичних ресурсів, моніторинг, контроль та обмеження влади природних монополій.
Добровільні угоди з енергетичної ефективності вбачають офіційні домовленості між відповідальним державним органом та фірмою або організацією. Угода може містити вимогу до фірми чи організації щодо здійснення конкретної діяльності для підвищення ефективності використання енергії.
Вся работа доступна по Ссылке
