Факторний аналіз та оцінювання відтворювальних процесів у рослинництві

     

      Підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції потребує послідовного й системного нарощування виробництва сільськогосподарської продукції, що може бути досягнуте лише на основі розширеного відтворення, найважливішими процесами якого виступають праця, земля, капітал, а сьогодні в умовах ринкових відносин  і підприємництво. Результатом розширеного відтворення є випереджаюче зростання суспільного продукту порівняно з обсягами використовуваних ресурсів, що дає змогу економити затрати на одиницю продукції, ефективно вести виробництво [28, с.33].

      В економічній теорії праця як фактор виробництва – це будь-які розумові та фізичні зусилля людей для здійснення господарської діяльності. Україні були притаманні тенденції до підвищення якості продукції в сільськогосподарському виробництві у напрямі підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня працівників. Праця з використанням машин та механізмів ускладнювалася, підвищувалася її ціна. За рахунок механізованої праці вироблялося до 70 % продукції. Тепер її частка знизилася до 40 %, відповідно збільшилася ручна праця, переважно за рахунок господарств населення, на яке припадає основне виробництво (61,0 %) валової продукції [128, с. 47. На фоні загального спаду така питома вага особистих господарств населення створює видимість достатності виробництва продовольства сьогодні навіть на перспективу. Проте потенціал сільськогосподарського виробництва обмежений чисельністю сільського населення, яке зменшується, його старінням, недостатньою кількістю продукції. Більшість сільського населення живе за межею бідності, його матеріальне забезпечення нижче від прожиткового рівня. У грошових доходах сільських домогосподарств грошова оплата праці займає тільки 33,6 % (у містах  60,2 %), причому середньомісячна оплата вдвічі нижча, ніж у середньому по економіці 163.

      Такий рівень заробітної плати не сприяв формуванню мотиваційного механізму в сільському господарстві. Рівень оплати праці тут має бути не нижчим, ніж у середньому по інших галузях, а по таких професіях, як тваринники, механізатори, спеціалісти, будівельники, працівники технічного сервісу,  на рівні трьох провідних секторів  промисловості, будівництва, фінансової діяльності. Ці галузі формують свій трудовий потенціал головним чином за рахунок кваліфікованих працівників села, а фінансові структури систематично поповнюються спеціалістами, підготовленими на економічних факультетах аграрних ВНЗ.

      Справедлива ціна робочої сили має відбиватися в собівартості, рентабельності й у кінцевому підсумкові  в цінах на сільськогосподарську продукцію. При цьому слід ураховувати, що раніше в державних та колективних господарствах значна частина доданої вартості направлялася на формування суспільних фондів споживання, за рахунок яких істотно, на 40-50 %, зростали доходи населення, що проживає в селі.

      Вся работа доступна по Ссылке