Порівняльне економічне оцінювання ефективності виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в регіонах України

     

      Суттєвим наслідком екстенсивного характеру розвитку економіки є нераціональне використання ресурсів агропромислового комплексу України, що ще раз підкреслює невідповідність розміщення природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу. Тому особливої актуальності набуває необхідність оптимізації природокористування шляхом виявлення резервів та визначення шляхів підвищення ефективності використання природних ресурсів у сільському господарстві, оздоровленні його стану, що забезпечить розширене відтворення рослинництва в регіоні.

      Проблемою ефективного використання виробничого потенціалу сільськогосподарських угідь у регіонах України, у першу чергу – ріллі, за всіх часів переймалися провідні вчені економісти-аграрники [66]. Основні параметри, за допомогою яких визначаються тенденції ефективності використання виробничого потенціалу в рослинництві, фактично не зазнали помітних змін і характеризуються врожайністю та обсягами виробництва тих або інших культур. Таким чином, здатність сукупності ресурсів забезпечити виробництво певного обсягу продукції й матеріальна база виробничого потенціалу створюють ресурсний потенціал регіону. До нього відносять: земельні ресурси (кількість і якість природних ресурсів), трудові (їх кількість і якість) та основні засоби. Для того, щоб оцінити економічну ефективність використання ресурсного потенціалу регіону застосовують систему показників, в основі яких лежить співвідношення кінцевих результатів сільськогосподарського виробництва й ресурсного потенціалу.

      Виробничі та невиробничі ресурси входять у структуру як виробничого, так і ресурсного потенціалу. Оскільки в категорії виробничого потенціалу розмір наявних ресурсів кількісно збігається з ресурсним потенціалом, то вони практично пов'язані. Проте вони відрізняються за двома важливими концептуальними позиціями: перш за все ресурсний та виробничий потенціали мають суттєву різницю, оскільки в першому випадку, він належить тільки суб’єкту господарювання, а в другому – може формуватись і за рахунок залучених ресурсів. По-друге, раціональне поєднання виробничих ресурсів та здатність виробляти продукцію використовується при визначенні виробничого потенціалу, а через сукупність ресурсів визначається ресурсний потенціал суб’єкта господарювання 17, с. 32-37.

      Вся работа доступна по Ссылке