Припинення та розірвання трудового договору між домашнім працівником і роботодавцем–фізичною особою

     

      Серед норм, що регулюють трудові правовідносини, важливе значення має інститут трудового договору, а в складі цього інституту — норми, присвячені припиненню трудового договору. Складність чинного законодавства про звільнення, нагромадження правових норм, що регулюють припинення трудового договору, а часом і їх неузгодженість, відсутність необхідної розробки ряду положень, що лежать в основі цього підінституту, термінологічні недоліки формулювань — все це призводить до ускладнень у розумінні та застосуванні правових норм, пов’язаних з питаннями звільнення з роботи [83, c. 4].

      Поряд із цим, найбільш актуальним питанням є проблема припинення та розірвання трудового договору між працівником та роботодавцем–фізичною особою, оскільки припинення чи розірвання таких правовідносин не передбачає процедури погодження звільнення працівника із профспілкою, що надає роботодавцю можливість зловживати своїми правами та ущемляти права працівника в процесі припинення трудових правовідносин.

      Потрібно відмітити, що процедуру припинення трудового договору працівника з роботодавцем–фізичною особою передбачено ст. 314 проекту ТК України. Зокрема, ч. 2 ст. 314 визначається, що строки та форма попередження працівника про розірвання трудового договору, умови і розміри виплати вихідної допомоги та інших компенсаційних виплат визначаються трудовим договором, а у разі відсутності відповідної домовленості — нормами чинного законодавства. Також статтею передбачено, що у разі смерті роботодавця–фізичної особи, визнання його безвісти відсутнім або оголошення померлим працівник має право звернутися до органу державної служби зайнятості для зняття з реєстрації трудового договору та внесення відповідного запису до трудової книжки (ч. 3 ст. 314).

      Вся работа доступна по Ссылке