Практика зарубіжних держав у регулюванні трудових правовідносин між домашнім працівником і роботодавцем–фізичною особою

     

      Незважаючи на існування норм з прав людини та конвенцій МОП, в яких вирішуються деякі аспекти проблем трудових прав та трудової правосуб’єктності домашніх працівників, більш ніж в 40 % країн світу ця категорія працівників була виключена з трудового законодавства [135]. Так, наприклад, на рівні Європейського Союзу в п «а» ст. 3 Директиви № 89/391/ЕЕС від 12 червня 1989 р. про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки і здоров'я працівників на робочому місці, зазначається, що працівник — це «будь-яка особа, найнята роботодавцем, ураховуючи стажистів та учнів, але виключаючи домашню прислугу» [136].

      Разом з цим, ряд неурядових громадських організацій, головним чином, профспілкових організацій працівників, які працюють за трудовими договорами у роботодавців–фізичних осіб (наприклад, Конфедерація домашніх працівників Латинської Америки і Карибського регіону (CONLACTRAHO), Профспілка домашніх працівників Перу (SINTRAHOGARP), Національна профспілка домашніх працівників Тринідад і Тобаго (NUDE), Профспілка домашніх працівників, працівників сфери послуг і суміжних галузей ПАР (SADSAWU), Профспілка домашніх працівників, працівників природоохоронного сектора, готельного обслуговування та суміжних галузей Танзанії (CHODAWU), Національне об'єднання домашніх працівників США (NDWA), Об'єднання домашніх працівників Нью-Йорку, США (DWU); Азійська мережа домашніх працівників (ADWN), Асоціація самозайнятих жінок Індії (SEWA)), своєю активною діяльністю по всьому світу зумовили прийняття ряду законодавчих актів у багатьох державах світу. Зокрема, активна спільна участь домашніх працівників у захисті своїх прав призвела до таких результатів: вони підняли свій авторитет на міжнародному та національних рівнях; обґрунтували правоту своєї точки зору в ході дискусій; зміцнили свою позицію; дізналися більше про міжнародні процедури; створили свої рухи на основі співпраці з профспілками. Зрештою, це дало їм можливість розпочати діалог і співробітництво з національними урядами. Особливо показовим прикладом є США, де Міністерство Праці вже тривалий час проводить переговори із організаціями домашніх працівників та, внаслідок цього, проваджує ряд реформ у трудовому законодавстві на користь такої категорії працівників [135].

      Вся работа доступна по Ссылке