Поняття та ознаки соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Однією із важливих проблем розвитку Української держави, пов’язаних з пошуком напрямків подолання кризових явищ життя, є вирішення проблем розвитку соціального захисту окремих категорій громадян, у тому числі і тих, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 26 квітня 1986 р. сталася одна з найбільших у світі техногенних катастроф. Відповідно до ст. 16 Конституції України Чорнобильську катастрофу визначено як катастрофу планетарного масштабу, а подолання її наслідків та збереження генофонду Українського народу – як обов’язок держави [1]. За своїми масштабами вона перевершила всі уявлення про техногенні аварії та за наслідками немає аналогів в світі. У зв’язку зі складною метеорологічною ситуацією після аварії, радіаційно забрудненими стали території України, Білорусії, Росії. Радіація вразила здоров’я 5 млн. осіб та довкілля, 5 тис. міст і сіл. Найбільшого удару зазнала Україна – постраждало 2293 селищ і міст з населенням, що складало приблизно 2,6 млн. осіб [2, с.11].
Наслідки катастрофи зумовили необхідність побудови механізму соціального захисту постраждалих від неї громадян, одним з основних елементів якого стало правове врегулювання соціально-захисних відносин, започаткувавши тим самим поступове формування законодавства про соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно якісне та ефективне правове регулювання соціального захисту громадян, постраждалих від радіаційного впливу, мало стати однією із визначальних передумов належної реалізації й захисту їх конституційного права на соціальний захист та забезпечення безпечного для життя і здоров'я довкілля. Зважаючи на значну кількість постраждалих громадян України, шкоду, заподіяну їх здоров’ю та майну, вирішення проблем соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, досі залишається одним із важливих завдань державної соціальної політики в Україні, і тому повинне ґрунтуватися на новітніх науково-обґрунтованих підходах із врахуванням результатів правових досліджень.
Вивченням різних аспектів чорнобильської проблеми займалися від самого початку фахівці багатьох галузей знань [3].Незважаючи на тривалі наукові дослідження, українські наукові здобутки щодо правового регулювання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є достатньо скромними, порівняно зі здобутками науковців інших країн. Так, в Республіці Білорусь правовим проблемам подолання наслідків Чорнобильській катастрофи присвячені наукові роботи Д.М. Демічева [4]. Російським вченим І.М. Кісєльовим у 2000 році досліджені окремі аспекти російського законодавства про соціальний захист громадян, що зазнали впливу радіації внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС та визначені перспективи його вдосконалення [5]. Значний вплив на дослідження права на соціальний захист громадян, які постраждали від радіаційного впливу, здійснив у своєму дослідженні О.А. Шенкарьов [6].
