Організаційно-функціональне забезпечення соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Відповідно до міжнародних стандартів обов’язок щодо організації та здійснення соціального захисту населення покладається на державу, яка зобов’язується зробити доступною для своїх громадян законодавчо встановлену сукупність пенсій, пільг, допомог та ін. Держава бере на себе відповідні обов’язки щодо визначення повноважень загальнодержавних та місцевих органів.
Однак, розбудова державності в Україні та формування системи ефективного соціального захисту потребують чіткої організації виконавчої діяльності, забезпечення оперативності та повноти реалізації прийнятих рішень. Виконання зазначеного завдання значною мірою залежить від налагодження оперативної та дієвої системи взаємодії уповноважених органів. В суспільстві діяла раніше і в наш час діє особлива система державних органів, на яку покладено обов’язок здійснення соціального захисту громадян, які постраждали від наслідків катастрофи на ЧАЕС.
Керівництво з проведення захисних заходів і ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС протягом квітня-травня 1986 року здійснювали Урядова комісія Ради Міністрів СРСР та Міністерство охорони здоров’я СРСР. Чорнобильська катастрофа загострила серйозні проблеми, пов'язані з відсутністю детального обстеження та оцінки радіаційної обстановки, всебічним і об'єктивним інформуванням населення про радіоекологічну ситуацію, з невиправданим зволіканням розробки республіканської концепції безпечного проживання людей на територіях, що зазнали радіаційного забруднення. Рада Міністрів УРСР не змогла виконати власних рішень по забезпеченню населення забруднених районів "чистими" продуктами харчування згідно з раціональними нормами, дозиметричними приладами, оздоровленню і лікуванню людей, будівництву житла і об'єктів соціальної сфери, вирішенню інших невідкладних завдань. Тому була прийнята пропозиція Комісії Верховної Ради Української РСР з питань Чорнобильської катастрофи про створення Державного комітету Української РСР з питань Чорнобильської катастрофи (Держкомчорнобиль УРСР), на який поклали вирішення всього комплексу проблем, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і захисту людей від їх впливу. В Україні його створили у 1990 році як центральний органом державного управління республіки у структурі Ради Міністрів УРСР [124], що здійснював свою діяльність через взаємодію з державними органами управління, місцевими Радами народних депутатів, іншими заінтересованими органами, а також громадськими організаціями у питаннях, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і захисту людей від їх впливу.
Держкомчорнобиль УРСР готував і подавав до Ради Міністрів УРСР пропозиції про розподіл коштів, що виділялися на здійснення капітального будівництва, розв'язання науково-технічних проблем, виконання дезактиваційних робіт та інших заходів щодо захисту населення, яке постраждало від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, організовував підготовку проектів цільових програм і пропозицій з питань ліквідації наслідків аварії та радіаційного захисту населення і подавав їх Раді Міністрів УРСР; організовував створення банків даних по переселенню громадян із забруднених районів, радіаційному забрудненню, похованню матеріалів і техніки, медичному обстеженню населення; створював єдину систему радіоекологічного інформування населення республіки з широким використанням даних радіаційного забруднення, екологічної та медичної статистики через засоби масової інформації тощо. Держкомчорнобиль УРСР очолював Голова, який призначався Верховною Радою Української РСР. Свою діяльність він здійснював колегіально в складі Голови Комітету, заступників Голови, керівників головних управлінь Комітету. Рішення колегії, що приймалися за результатами розгляду вказаних питань, оформлялися постановами і наказами та були обов'язковими для виконання [124].
