Сутність і системна класифікація фінансових ризиків банку

     

      Проблема ризику і доходу є однією з основних у фінансовій і виробничій діяльності будь-якого виду підприємництва. Ризик наявний в більшості господарських операцій, та в економічній політиці держави. З’ясування сутності банківських ризиків потребує дослідження природи поняття ризику в цілому.

      Слово «ризик» виникло в період переходу від традиційного до сучасного суспільства [1, с. 3]. Аналіз джерел [2; 3; 4] дає змогу стверджувати, що в часи середньовіччя цей термін використовувався в європейських мовах передусім як морський термін — так мореплавці називали підводні скелі, що загрожували загибеллю їхнім кораблям під час морських подорожей. Згідно зі словником В. Даля ризикувати — це зважитися навмання на непевну справу, робити щось без точного розрахунку, діяти сміливо, заповзято, сподіваючись на щастя [5, c. 96].

      За визначенням, наведеним в економічній енциклопедії за редакцією С.В. Мочерного, ризик — це атрибут прийняття рішення у ситуації невизначеності [6]. Автори енциклопедичної статті визначають такі необхідні передумови виникнення ризику: зацікавленість особи, що приймає рішення, в його результатах, а також наявність невизначеності.

      Діада «ризик — невизначеність» є важливою для розуміння суті ризику. Невизначеність — широке поняття, що означає неоднозначність, відсутність повного знання про результати та умови рішення [94, c. 112]. Нагадаємо, що поняття невизначеності було запроваджене В. Гейзенбергом у 1927 р. через співвідношення невизначеностей для фізики мікрочастинок [71]. Якщо звернутися до історичної ретроспективи, то можна побачити, що основи теорії ризику були закладені повсякденною діяльністю людей протягом століть. Лихварі брали вищий відсоток за ризиковані позики, банкіри фінансували ризиковані морські подорожі, сподіваючись на значну винагороду, яка відшкодувала б не тільки фактичні втрати, а й багатомісячні очікування.

      Спробу наукового оформлення цього досвіду зробив у ХІХ ст. академік Петербурзької академії наук Д. Бернуллі [72], який у математичній формі відобразив той факт, що для поміркованої людини привабливішим є гарантоване одержання середнього прибутку, ніж одержання максимального або неодержання нічого з однаковою ймовірністю. Ідеї Д. Бернуллі випередили час, і до їх системного опрацювання науковці звернулися у ХХ ст.

      Вся работа доступна по Ссылке