Види контролю за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України

     

      Для більш ґрунтовного дослідження правових та організаційних засад здійснення контролю за діяльністю ДКВС України варто визначити, які ж саме види контролю існують, а це надасть змогу у наступних розділах досить детально визначити коло проблем та шляхи їх вирішення по кожному із видів контролю.

      Аналіз існуючої практики поділу контролю на окремі види, який здійснила О. Ф. Андрійко, показав, що якогось єдиного підходу до такого поділу не існує. У залежності від того, властивості чи стан якого явища викликають інтерес, такий вид контролю (чи сукупність видів) і застосовують для забезпечення його функціонування. Вона ж притримується думки, що різноманітні види контролю можна класифікувати за: 1) змістом контролю; 2) сферами контролю; 3) суб’єктами, що здійснюють контроль; 4) обсягом повноважень контролюючого органу; 5) характером відносин суб’єкта контролю з підконтро¬льним об’єктом тощо [12, с. 85–86].

      К. В. Шоріна класифікувала контроль за такими критеріями: природою суб’єктів контролю; завданнями, поставленими перед контролюючими органами; змістом їх контрольної діяльності; характером контрольних повноважень; характером взаємовідносин суб’єкта контролю з підконтрольною структурою; стадією управління, на якій здійснюється контроль; юридичними наслідками контролю [321, с. 43].

      На нашу думку, для класифікації контролю за діяльністю ДКВС України потрібно використовувати критерій, в основі якого закладено належність суб’єкта контролю до окремої держави. Виходячи із цього, варто виділяти наступні види контролю: 1) внутрішньодержавний (національний);

      2) міжнародний.

      У свою чергу для класифікації внутрішньодержавного (національного) контролю потрібно використовувати критерій, в основі якого закладено належність суб’єкта контролю до апарату держави. З урахуванням цього, внутрішньодержавний контроль потрібно розподіляти на національний державний, тобто контроль, що здійснюється органами апарату держави, та національний недержавний, тобто контроль, що здійснюється суб’єктами, які не належать до державного апарату.

      Види державного контролю, як зазначав В. Б. Авер’янов, виділяються за: 1) характером і обсягом контрольних повноважень: загальний та спеціальний контроль; 2) часом проведення контролю: попередній, поточний (оперативний) і наступний контроль; 3) характером організаційних зв’язків суб’єкта контролю з підконтрольним об’єктом: зовнішній та внутрішній; 4) суб’єктами, що здійснюють контроль: внутрішній адміністративний контроль, президентський контроль, парламентський контроль, судовий контроль, прокурорський нагляд [5, с. 354–356].

      Вся работа доступна по Ссылке