Організаційні засади державного контролю за діяльністю Державної кримінально-виконавчої служби України: проблеми та шляхи їх вирішення

     

      Дослідження організаційних засад здійснення контролю за діяльністю ДКВС України зумовлює необхідність висвітлення упорядкованої системи взаємозалежних елементів, до яких дисертант відносить: 1) суб’єктів, які здійснюють контроль за діяльністю ДКВС України; 2) об’єкт контролю;

      3) предмет контролю; 4) мету контролю за даною діяльністю; 5) принципи здійснення контролю; 6) напрями контролюючої діяльності; 7) стадії контролю; 8) форми контролю; 9) методи контролю за діяльністю ДКВС України.

      Суб’єктами контролю в державному управлінні В. М. Гаращук визнає відповідні контролюючі органи (як державні, так і недержавні), відомчі і спеціалізовані, на які покладений обов’язок здійснювати контрольні дії щодо об’єкта та предмета контролю в державному управлінні [39, с. 127].

      О. М. Музичук у своїй статті, яку Він присвятив проблемам розвитку громадського контролю за діяльністю ОВС зазначив, що суб’єкт контролю – це той, хто здійснює контроль [150, с. 158]. Як вже відзначалось у першому розділі дисертаційного дослідження, до суб’єктів, які здійснюють державний контроль за діяльністю ДКВС України, відносяться: 1) Президент України; 2) Уповноважений Президента України з прав дитини; 3) Адміністрація Президента України; 4) ВР України (парламент); 5) народні депутати України; 6) Уповноважений ВР України з прав людини; 7) комітети та підкомітети ВРУ; 8) Рахункова палата; 9) тимчасові слідчі комісії ВРУ; 10) судові органи; 11) КМ України; 9) Прем’єр-міністр України;

      12) Міністр юстиції України; 13) міністри; 14) ДПтС України та його територіальні органи управління; 15) органи прокуратури України;

      16) СБ України; 17) інші суб’єкти контролю.

      Термін “об’єкт” (від лат. objectum – предмет) – це “річ, предмет… об’єктом називають те, що протистоїть суб’єкту…” [306 , с. 313].

      О. Ф. Андрійко у власній монографії, яка присвячена державному контролю в Україні, зазначає, що до основних об’єктів внутрішнього контролю слід віднести діяльність органів виконавчої влади щодо забезпечення: реалізації єдиної державної політики у різних сферах; прав і свобод громадян; надання державних послуг органами виконавчої вла¬ди, їхніми посадовими особами; відповідності фактичної діяльності органів виконав¬чої влади визначеному законом обсягу їхніх повноважень; дотримання в діяльності зазначених органів вимог норм законодавства [12, с. 132]. Вона ж відзначила, що внутрішній контроль та його різновиди здійснюю¬ться в межах організаційної підпорядкованості того, кого контролюють, щодо того, хто контролює [12, с. 89–90].

      Вся работа доступна по Ссылке