Методичні підходи до формування механізму регулювання розвитку та підтримки неприбуткових організацій

     

      Дослідження соціально-економічної ефективності функціонування неприбуткових громадських організацій показало, що їх діяльність перебуває у тісній кореляції з політикою держави щодо їх підтримки. Це зумовлено тим, що формування відповідної нормативно-правової бази, системи фінансової підтримки, інформаційне, науково-методичне, консультативне забезпечення діяльності НГО в нинішніх умовах економічного поступу визначає вектор державної підтримки щодо їх розвитку та підтримки. Звідси об’єктивно випливають два важливі моменти, а саме: необхідність державного регулювання становлення НГО та потреба у формуванні організаційно-економічного механізму, який забезпечує реалізацію державної політики розвитку громадських формувань.

      Постановка проблеми про необхідність державного регулювання економіки сама по собі не нова. Одним із перших, хто обґрунтував необхідність державного регулювання економіки в умовах ринку, був Джон М.Кейнс. У своїй відомій праці «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей» (1936 р.) він визначив коло специфічних макроекономічних проблем, запропонував принципи методології та методики їхнього аналізу, сформулював завдання економічної політики держави. Ці методологічні принципи формування політики державного регулювання можуть бути успішно використані для обгрунтування концептуальних засад державної політики розвитку і підтримки НГО.

      В концептуальному плані державне регулювання розвитку та підтримки НГО здійснюється через такі економічні функції:

      - визначення головних цілей і пріоритетів розвитку НГО, виходячи із ступеня зрілості громадських інституцій;

      - розробка і впровадження правових норм функціонування НГО, закріплення правових засад взаємодії громадянського суспільства з органами державної влади та місцевого самоврядування;

      - здійснення цілеспрямованого впливу на діяльність НГО через економічні важелі;

      - створення сприятливого середовища для розвитку громадських інституцій, а також реалізації та захисту прав і свобод людини;

      - децентралізація функцій державного управління шляхом делегування інститутам громадянського суспільства окремих повноважень, особливо тих, що лежать у площині соціального захисту громадян;

      - сприяння розвитку міжсекторного партнерства шляхом налагодження конструктивної взаємодії держави, бізнесу та громадських формувань як необхідного інституту гармонізації економічних інтересів усіх суб’єктів економічних відносин.

      Вся работа доступна по Ссылке