Функціональна структура ринку цінних паперів

     

      Структура ринку цінних паперів забезпечує виконання властивих йому функцій та взаємодію з інститутами національної економіки. Під структурою взагалі розуміють певну сукупність стійких зв’язків між системотворними елементами [155, с. 106]. Структура ринку забезпечує процеси інвестування, розміщення та обертання його інструментів, а також можливість отримання відсоткового доходу всім власникам цінних паперів. Структура РЦП є динамічною і постійно розвивається для досягнення відповідності потребам розвитку національної економіки. Проте можна виділити спільні структурні складові ринку цінних паперів у всіх типах економік, які зумовлені їх функціональною доцільністю.

      Організаційна структура РЦП забезпечує можливість формувати відносини лише учасниками ринку стосовно купівлі–продажу цінних паперів, їх емісії, випуску та розміщення, організаційні механізми. Ринок цінних паперів дає змогу включати до процесів інвестування не лише великих інвесторів, а й власників незначних обсягів коштів. Організація ринку відкриває доступ до нього лише стандартизованим інструментам, які відповідають певним мінімальним вимогам ризикованості та гарантують можливість отримувати дохід.

      Функціональна структура ринку цінних паперів забезпечує процеси заощадження коштів, їхні інвестування й отримання доходу. Ринок цінних паперів постійно взаємодіє з ринком капіталу та грошовим ринком, де формуються і використовуються їх спільні інструменти. На РЦП досягаються велика мобільність коштів, які акумулюються в усіх сферах економічної діяльності та її переміщення і напрями найефективнішого використання. На структуру ринку цінних паперів найбільший вплив мають корпорації та держава. Структуру ринку, відповідно до її ролі в економічній системі, потрібно поділити на дві складові: корпоративний і державний сектори, які відрізняються не лише поняттям фіктивного капіталу, а й цілою низкою ознак [195, с. 13]. За умов сучасної економіки постійно змінюється структура капіталу внаслідок скорочення його реального сектору та розширення фіктивного. РЦП забезпечує існування фіктивного капіталу та його використання. Процеси концентрації та спеціалізації виробництва, загострення,

     конкурентної боротьби сприяють розвитку корпорацій, які найбільш пристосовані до процесів глобалізації. Постійний пошук нових сегментів ринку завдяки запровадженню досягнень науково-технічного прогресу та створенню й розширенню виробництва конкурентоспроможної продукції здійснюють корпорації, які отримують кошти через емісію цінних паперів. У корпоративному секторі діють ринкові механізми, які забезпечують перерозподіл коштів та власності у напрямі найефективнішого їх використання.

      Державний сектор ринку цінних паперів складається із загальнодержавного ринку та ринку місцевих позик. На загальнодержавному ринку інтереси держави представляють центральні банки та міністерства фінансів (казначейства). Крім цього, сьогодні держава є активним учасником ринку цінних паперів, намагається активно втручатись у динаміку його процесів і створення інституту державного нагляду: у США є комісія з цінних паперів, в Японії у складі Міністерства фінансів –бюро цінних паперів, у Німеччині – незалежні федеральні інспекції. Для регулювання і впливу на процес на РЦП в сучасних економіках існує та постійно розвивається нормативно-правове забезпечення його діяльності.

      Система законів і нормативних актів має охопити та врегулювати широкий діапазон діяльності ринку цінних паперів. За характером цінні папери є економіко-правовими документами, які можуть належно виконувати властиві їм функції за умов повноцінного правового забезпечення. Можливості й права учасників ринку цінних паперів та їхні економіко-правові відносини можуть здійснюватись у правовому полі, сформованому національним законодавством.

      Центральні банки на РЦП діють як уповноважені агенти держави. На центральні банки, поряд з виконанням їх основної функції з проведення грошово-кредитної політики, покладена роль з обслуговування внутрішнього державного боргу. Центральні банки здійснюють випуск державних облігацій, виплачують відсотки, а також проводять їх погашення. За умов постійно зростаючого державного боргу США та інших країн обсяги операцій центральних банків з цінними операціями постійно збільшуються. Державні цінні папери широко використовуються в механізмах грошово-кредитної політики. У межах відповідної грошово-кредитної політики центральний банк визначає властивості облігацій, умови випуску та розміщення. Зміна забезпечення державного боргу здійснюється через зміну структури його забезпечення облігаціями.

      Залежно від економічної кон’юнктури центральний банк змінює співвідношення між прямими облігаціями, випущеними під гарантію уряду, та гарантованими облігаціями, які випускаються під гарантію держави. Зміна видів та умов розміщення облігацій дозволяє зробити державний борг більш гарантованим.

      Вся работа доступна по Ссылке