Ринок цінних паперів як джерело фінансування економіки
Поглиблення трансформаційних процесів в Україні пов’язане з загостренням інвестиційних проблем. Обмежені кредитні ресурси української банківської системи не спроможні забезпечити достатні обсяги інвестиційних ресурсів для подальшого розвитку економіки. Проблема пошуку джерел інвестицій постійно привертає увагу до досвіду країн ринковою економікою, де ринок цінних паперів є однією з найбільш важливих складових ринкового механізму і виконує широке коло функцій, серед яких найбільш важливою є фінансування економіки.
У сучасному сенсі ринок цінних паперів зародився у Великобританії через з потребу мобілізації значних капіталів у процесі розвитку міжнародної торгівлі та освоєння нових земель.
Закріплення монопольного права на торгівлю за компаніями, кошти яких формувалися з коштів учасників, стало стимулом для розвитку засадничих принципів фондового ринку. Першою була Московська компанія, створена в 1554 р. на базі торгівлі Англії та Росії. Проте найбільших обсягів збір досяг дістав у часи Ост-Індської компанії, заснованої в 1600 р., де кошти спочатку формувались перед кожним рейсом корабля, і лише з 1657 р. був заснований постійний капітал.
Ринок цінних паперів на етапі становлення мав певні переваги порівняно з банківськими закладами. Спрощена процедура отримання фінансових ресурсів для потреб економіки стала основою розвитку ринку. Високий рівень свободи використання залучених коштів, технічна можливість змінювати умови їх отримання і використання сприяли розвитку РЦП.
Із позицій сучасних досліджень ринок цінних паперів у розвинутих фінансових системах є стабілізуючим чинником, порівняно з традиційною роллю банків. Аналітики Світового банку вважають, що криза відносин банку-кредитора та позичальника має набагато більший дестабілізуючий вплив, ніж між фірмою-емітентом та інвестором. Банкрутство позичальника створює загрозу для фінансової стійкості банку-кредитора. Падіння курсу акцій емітента на ринку впливає переважно на держателів акцій і має незначний вплив на всю економіку. З позицій західних спеціалістів, більш висока частка фінансування через інструменти РЦП сприяє перерозподілу ризику на суб’єкти економіки, що спроможні взяти його на себе за умови отримання вищих прибутків від фінансових інвестицій. Вважається, що фінансування через акції виконує роль буфера, який захищає від негативних наслідків окремі банки, фінансову систему та економіку загалом [185, c. 99].
У сучасних ринкових економіках існують два основних альтернативних джерела коштів: залучені – кредити та емісія цінних паперів; власні –амортизація та нерозподілений прибуток. Особливості ринку цінних паперів як фінансового джерела пов’язані з тим, що його значення зростає за умов економічного підйому і зменшується під час економічного спаду. РЦП як джерело фінансування економіки має низку переваг порівняно з власними джерелами та використанням кредитів. Проте використання внутрішніх джерел фінансових ресурсів обмежене динамікою економічної кон’юнктури. В умовах нормального економічного зростання частка внутрішніх джерел становить 70 %, в період економічного буму – 60 %, стагфляції – зменшується до 50 %. Відповідно змінюється обсяг емісії цінних паперів, частка яких є найнижчою в умовах економічного спаду – 15 % і найвищою в умовах економічного буму – 30 % та стагфляції – 35 % (табл. 2.1).
Використання залучених коштів на РЦП переважно зв’язане з розвитком економіки та реалізацією інвестиційних проектів. РЦП як джерело фінансування економіки є більш гнучким до потреб економічного розвитку, завдяки можливості здійснювати при потребі емісію різних видів цінних паперів. РЦП має переваги, пов’язані з залученням зовнішніх джерел фінансування, які є менш залежними від господарського стану суб’єктів господарювання. В обробних галузях промисловості США 50–60 % потреб у фінансових ресурсах задовольняється через емісію цінних паперів. Реальний сектор у сучасних економіках використовує ринок цінних паперів як джерело фінансування, що має низку переваг порівняно з банківським кредитуванням.
