Організаційно-економічні засади формування системи забезпечення економічної безпеки банківського сектора на регіональному рівні

     

      Від часу здобуття Україною незалежності і досі український банківський сектор розвивався головно за принципами екстенсивної моделі, основними характеристиками якої є обмежений перелік і недостатня якість наданих банківських послуг, агресивна політика на ринку активів і зобов’язань, їхня низька диверсифікація, висока концентрація ризиків, недостатній рівень розвитку конкурентного середовища та ринкової дисципліни, сподівання на державну підтримку в кризових ситуаціях. Переважно екстенсивний характер розвитку негативно вплинув на стан безпеки банківського сектора, що особливо виявилось за умов міжнародної фінансової кризи і вимагало від уряду України та НБУ низки заходів щодо забезпечення системної безпеки.

      Антикризові заходи дозволили подолати кризу ліквідності в банківському секторі, забезпечити капіталізацію кредитних організацій, почати процедури фінансового оздоровлення, що дозволило забезпечити підвищення стійкості банківського сектора та запобігти зниженню довіри населення до банківської системи. Водночас очевидною стала необхідність зміцнення економічної безпеки банківського сектора і на національному, і на регіональному рівнях, досягнення якого безпосередньо залежить від здатності української банківської системи перейти до інтенсивної моделі розвитку.

      Для інтенсивної моделі розвитку банківського сектора характерні такі ознаки: високий рівень конкуренції, і на банківському ринку, і на ринку фінансових послуг загалом; високий ступінь транспарентності та ринкової дисципліни кредитних організацій й інших учасників ринку; наявність розгалуженої сучасної інфраструктури, що забезпечує своєчасне і якісне надання банківських послуг споживачам; високий ступінь капіталізації банківського сектора; розвинені системи корпоративного управління та управління ризиками, що забезпечують виваженість управлінських рішень та своєчасну ідентифікацію всіх ризиків, а також консервативну оцінку можливих наслідків їх реалізації; відповідальність власників, членів рад директорів (спостережних рад) і топ-менеджерів банків за якість прийнятих стратегічних та операційних рішень, за збалансоване ведення і стійкість бізнесу, за достовірність інформації, що публікується і надається до органів контролю і нагляду інформації. Наведені ознаки і мають стати цільовими орієнтирами подальшого розвитку банківського сектора України.

      Вся работа доступна по Ссылке