Формування механізму інвестиційної стратегії розвитку підприємств з виробництва продукції виноградарства

     

      У процесі становлення в Україні ринкової економіки перед вітчизняними виноградарськими підприємствами постає проблема вибору пріоритетних напрямів діяльності. Процес їх переходу до ринкових відносин супроводжувався негативними наслідками у господарюванні: погіршилися показники ефективності виробництва винограду і, як наслідок, продуктів його переробки; сортовий склад насаджень не задовольняє технічні потреби галузі та ринку; застаріли технології вирощування винограду; зруйнувалася відповідна торгівельна мережа збуту та напрями цільового використання вирощеного винограду; через відсутність достатніх обсягів сировини відповідної якості досяг загрозливих масштабів ринок фальсифікованої винопродукції.

      Лібералізація економіки призвела до прояву жорсткого механізму ринку, що базується на взаємодії попиту та пропозиції. Підприємства, що виробляють продукцію не потрібну ринку, мають збитки та припиняють своє існування. Внаслідок чого більшість виноградарських підприємств стали збитковими та змушені були провести заміну виноградарства на менш енерго- та працемісткі виробництва. Підприємства, які змогли вирішити завдання виживання у конкурентному середовищі, постали перед потребою формування стратегії подальшого інтенсивного розвитку, що неможливо без залучення інвестиційних ресурсів для їх ефективного функціонування.

      Формування напрямів інвестиційної діяльності підприємств виноградарського підкомплексу має відбуватися з урахуванням перспективи, що уявляє собою процес розробки інвестиційної стратегії. Сучасними проблемами для виноградарських підприємств стає встановлення важелів впливу механізмів розвитку інвестиційної діяльності, знаходження видів, способів, ресурсів для інвестицій, всебічне їх застосування для оновлення технології виробництва. Поняття стратегії діяльності підприємства, включаючи і інвестиційну стратегію, почало використовуватися у економічній літературі 50-х років ХХ століття, з розвитком суспільного виробництва та науково-технічним прогресом. Термін "стратегія" спочатку з’явився у військовій тематиці і мав значення щодо планування та впровадження державної політики за допомогою загальноприйнятих прийомів. Це було обумовлено тим, що у капіталістичних державах того часу підприємства постали перед ситуацією подібною до військової, яка пояснювалась зростанням ринку та конкуренції на ньому, тобто підприємства змушені були боротися.

      На наш погляд, загальна стратегія підприємства є довгостроковим планом, що містить управлінські рішення щодо вибору цілей та напрямів діяльності по розміщенню, розподілу та координації ресурсів підприємства для забезпечення його розвитку. Інвестиційна стратегія розвитку підприємств виноградарського підкомплексу визначається як довгостроковий план, що містить управлінські рішення щодо вибору цілей та напрямків інвестиційної діяльності стосовно розміщення, розподілу та координації інвестиційних ресурсів підприємства для забезпечення його перспективного розвитку.

      Вся работа доступна по Ссылке