Реклама як предмет дослідження у різних наукових дисциплінах

     

      Коли чуєш словосполучення «філософія реклами», то одразу виникає враження про поєднання протилежностей у такій мовній конструкції. «Перша – розпорядниця високих думок про долі світу і людства, друга – «робоча конячка», що споконвічно тягне нелегку ношу виробничих, комерційних, політичних турбот, значною мірою локальних і сьогочасних» [229, с. 19]. Та все-таки, у науковому дискурсі вже з’явилося таке дивне поєднання. В першу чергу відбувається накладання філософських підходів відносно реклами, а також акцент переноситься на окремі аспекти реклами, що мають філософське тлумачення. У цьому напрямку працюють деякі зарубіжні дослідники. Це дещо інше, ніж філософія реклами, адже саме філософія як універсальний комплекс пояснення сутності та сутнісних процесів у випадку звернення до реклами набуває обмежених контурів і втрачає свою «філософічність». Що ж містить у собі це дивовижне поєднання? У випадку того, що переважно розглядається крізь призму філософії реклами, ми маємо справу з інструментальним використанням самої філософії для пояснення реклами. Оскільки вести мову про рекламу як про універсальне явище, що у більшості своїх проявів є артефактом культури, було б значним перебільшенням, хоча і така точка зору має місце. В одній із японських корпорацій, на базі якої створено Інститут людини, співробітники переконані: «Все, що у суспільстві стосується комунікацій, повинно вивчатися з урахуванням феномена реклами» [229, с. 7]. І навіть врахування позиції реклами у суспільстві все-таки не дозволяє вести мову про систематику певних комунікативних структур, що вміщують в собі рекламні практики. Оскільки чогось такого, як філософська рефлексія реклами, яка могла б бути накладена на всі інші явища та феномени, що відбуваються, немає, ми маємо швидше справу з тим, що реклама аналізується в межах гносеології, епістемології, герменевтики, прагматизму. Тобто мова може йти не про філософію реклами, а про застосування філософського підходу для аналізу рекламних практик, а це вже інші акценти й інша інтерпретація. Тому швидше філософія дозволяє частково відшторити завісу щодо розуміння реклами, аніж реклама сприяє поясненню всіх інших фактів, явищ, процесів. Хоча це не виключає, що деякі явища чи процеси стають зрозумілішими завдяки рекламі. Взяти хоча б виборчі кампанії у тій чи тій країні. Реклама не лише виступає засобом, а й фоном і певним невидимим гравцем, який дозволяє як прогнозувати, так і розуміти ті процеси, що відбуваються в суспільстві. Тому не дивно, що, переходячи у політичну площину від філософії, ми маємо ще одну дисципліну, в межах якої інтерес до реклами складає досить актуальну тематику.

      У межах політології картина зовсім інша. Сфера емпіричного застосування реклами в сфері політичних дискурсів вже не викликає ні протиріч, ні запитань. Політичні технології та політична реклама зайняли свою нішу у сфері політики і відповідного політологічного дискурсу. Політичною рекламою на практиці займаються як соціологи, так і політологи, і тут чітко простежується інструментальний і прагматичний аспекти застосування реклами. Поява соціології політики стає тим «спільним полем», яке складно піддається чіткому поділу, та й швидше засвідчує перетин інтересів між даними науковими дисциплінами. Якщо ж узяти ширше значущість політологічного доробку, то концептуальні підходи до політики, влади, державного устрою є важливими базовими речами для розуміння стратегій застосування рекламних практик.

      Вся работа доступна по Ссылке