Стан та тенденції розвитку виноградарської галузі Одеської області

     

      На сьогодні в Україні налічується всього 80 тис. га виноградників, причому щорічно ця цифра скорочується (достеменно загальна площа виноградників в Україні невідома). За розрахунками Міністерства аграрної політики України, щоб повністю забезпечити винні підприємства сировиною, необхідно мати 120 тис. га виноградників і збирати щорічно не менш 500 тис. т. винограду на рік. І хоча український ринок вина продовжує нарощувати обсяги виробництва (за 2012 р. його ріст має скласти 10-15 %) існує дефіцит якісної сировини. У результаті в 2012 році передбачається імпортувати в Україну більше 1 млн. декалітрів виноматеріалів. Більшість виробників змушені закуповувати імпортну сировину, щоб поліпшити купаж напоїв. Вирощування винограду й виробництво вина в Україні усе ще є дуже затратною справою, а інноваційні технології не знайшли в цій галузі широкого застосування. Тим часом, кластери являють собою інноваційні формування, які на основі встановлення горизонтальних зв'язків між виробниками й обслуговуючою їх інфраструктурою (у тому числі науково-технічною) забезпечують радикальне підвищення ефективності виробництва, якості продукції та в остаточному підсумку - конкурентоспроможності продукції. Слід зазначити, що Україна, маючи у своєму розпорядженні сприятливі природно-кліматичні умови, так і не зайняла належного їй місця на міжнародному ринку винограду, вина й виноматеріалів. Її частка в міжнародній торгівлі зазначеною продукцією становить усього 0,5 %, хоча експерти вказують на потенційну можливість збільшити цю частку в 10 разів, тобто до 5 % й одночасно різко зменшити імпорт виноматеріалів. Безумовно, український ринок вина сьогодні досить насичений, у тому числі й імпортною продукцією (зокрема, молдавською, грузинською). Але цифри свідчать: українські товаровиробники останнім часом програють конкуренту боротьбу не тільки на зовнішньому, але й на внутрішньому ринку, не використовуючи величезні потенційні можливості інноваційних технологій і кластерних формувань. На внутрішньому ринку питома вага українських виноматеріалів становить не більше 50 %, у той час, як по іншим групам продовольчих товарів віна нерідко сягає 90 %. Тому підвищення питомої ваги продукції українських товаровиробників на внутрішньому ринку до 70 % і на зовнішньому - до 5 % - цілком реальне завдання. Але вирішити його можна буде тільки на основі створення кластерів як гнучких мережних організаційних структур інноваційної економіки. Щоб наблизитися до наведених вище показників, українським господарствам потрібно щорічно розширювати виноградні угіддя як мінімум на 8 тис. га, тоді як, наприклад, в 2010 році вони заклали всього 3,5 тис. га виноградників. Одна з причин такого стану - велика інвестиційна ємність бізнесу - вартість вирощування 1 га виноградників становить не менше 10 тис. дол. США. Крім того, виноградні господарства залишаються досить консервативними в сортовій політиці й висаджують лише традиційні сорти: аліготе, каберне, ркацителі, не ризикуючи експериментувати з новинками. Велика трудомісткість вирощування винограду при дуже низькому технологічному рівні його обробки та збирання загострилася ще й по причині негативних демографічних процесів, які призводять до скорочення та вимивання працездатного населення в сільській місцевості. Водночас до рівня, що загрожує національній безпеці, впав престиж робочих професій, що особливо негативно відображається на виноградарстві як дуже трудомісткому виробництві.

      Вся работа доступна по Ссылке