Сутність державного фінансового моніторингу в комерційних банках України як елемент протидії легалізації коштів

     

      Процес історичного запровадження та становлення державного фінансового моніторингу в системі регулювання банківського сектору невід’ємно пов'язаний з становленням банківської системи та банків зокрема.

      В цілому банк являє собою установу, яка мобілізує вільні ресурси клієнтів банку та інші грошові кошти, розподіляючи їх відповідно до потреб суб’єктів в ринкових відносинах.

      Банківська справа була відомою ще в давні часи у Вавилоні, Греції, Римсь¬кій імперії та інших стародавніх державах. Проте відомостей про це залиши¬лось досить мало. Тому вважається, що місце виникнення перших банків - Італія, час - кінець середніх віків. Ці перші суспільні (грошові) банки були ус¬тановами, які приймали від своїх клієнтів внески (на зберігання) у вигляді мо¬нет, враховуючи їхню вагу. Окрім цього банки брали на себе зобов'язання про¬водити за вкладників платіжні операції. Такими установами переважно були всі важли¬ві торгові доми Італійської республіки. Перший же банк, який окрім зберіган¬ня внесків, почав проводити кредитні операції, був заснований в Англії (Анг¬лійський банк) в 1694 р. за проектом В. Петерсона [204, с. 359-360]. Згідно з уставом він пере¬дав свій капітал 1200 ф. с. в позику уряду, а натомість отримав право випускати на дану суму свої власні білети для здійснення кредитних операцій.

      Цей банк був одним з перших кредитних банків, з його появою по-чалася нова епоха в історії банківської справи. Але нажаль відомостей про будь-який елемент в банківському секторі, який би нагадував за своїми характеристиками, або призначенням державний фінансовий моніторинг в системі регулювання банків не знайдено.

      У Російській імперії першою фінансовою інституцією, яка почала прово¬дити банківські операції, була Монетна контора Петра II [3]. З 1729 р. їй бу¬ло дозволено видавати короткострокові позики під заставу золотих та срібних предметів, а також брати викуп їх у позичальників на їхнє ж прохання у разі невиплати ними застави. Досить часто такі викупні операції у власних інтере¬сах використовували представники придворного дворянства, які перерахову¬вали відповідні кошти на погашення власних боргів. При проведенні цих опе¬рацій була можливість приховати незаконні дії [33, 36]. Але жодного запровадження будь-яких інструментів державного фінансового моніторингу в системі регулювання банківських операцій не було введено в дію.

      Вся работа доступна по Ссылке