Співвідношення норм адміністративно–процесуального права та норм інших галузей права

     

      В науці адміністративного права, а отже і адміністративно–процесуального права серед вчених на сьогоднішній день відсутня єдина думка щодо меж і обсягу адміністративного процесу, його співвідношення з кримінальним і цивільним процесами. Вирішення цього питання має надзвичайно важливе значення для визначення особливостей норм адміністративно–процесуального права.

      Слід звернути увагу, що особлива точка зору про "єдність процесу" -- кримінального (карного), цивільного та адміністративного знайшла відображення ще на початку XX ст. у працях проф. Н. Михайлівського [57, c. 1739]. У той же час М. Загряцковим [58, c. 135] була висловлена низка думок про особливість, а отже і специфічний характер адміністративного процесу . Дослідивши, наприклад, право на скаргу (загальну, адміністративну), він звернув увагу на окремі особливі питання, пов'язані з прийняттям, розглядом і вирішенням такого роду скарг. Відносини,які виникали у процесі реалізації права на подачу скарги, вважав предметом адміністративного процесу.

      Із середини 20–х pp. минулого сторіччя ставлення до проблеми адміністративного процесу, як і до адміністративної юстиції, змінюється. У юридичній літературі почало утверджуватися "широке" розуміння адміністративного процесу, обумовлене необхідністю регламентації діяльності органів державного управління.

      Так у 1949 р. С. Студеникін, зупиняючись на проблемах адміністративного процесу, підкреслював, що виконавчо–розпорядча діяльність здійснюється на основі певних процесуальних правил, сукупність яких і складає адміністративний процес [59, c. 218]. Низка проблем адміністративного процесу ставилася і розглядалася Г. І. Петровим, який дійшов висновку, що в адміністративному процесі співвідношення між процесуальними і матеріальними нормами таке, як і у інших галузях права. Він писав: адміністративний процес у широкому розумінні — це процес виконавчої і розпорядчої діяльності органів державного управління; у вузькому змісті – це процес діяльності органів державного управління з розгляду індивідуальних адміністративних справ, що належать до їхньої компетенції [10, c. 118].

      Вся работа доступна по Ссылке