Структурні елементи норми адміністративно-процесуального права: гіпотеза, диспозиція, санкція

     

      Задля правильного відтворення норми, необхідними є не тільки знання законодавства, але і дотримання вимог і правил логіки, знання юридичної техніки, механізму взаємодії різних елементів системи права і правової системи як такої загалом.

      Важливістю структури норм адміністративно-процесуального права для забезпечення ефективності адміністративного процесу, для подальшого удосконалення адміністративно-процесуальної діяльності викликається необхідність звернутися до характеристики окремо кожного із структурних елементів норми адміністративного процесуального права, визначити їх особливі риси. Для типових адміністративно–процесуальних, як і інших правових норм, притаманною є їх трьохелементна структура – гіпотеза, диспозиція і санкція.

      ГІПОТЕЗА. Гіпотеза вказує на конкретні життєві обставини (умови) за яких (наявність або їх відсутність) адміністративно–процесуальна норма вступає у дію. У загальній теорії права гіпотеза визначається як така частина норми права, яка вказує на ті фактичні обставини (місце, час, стан тощо), наявність яких є умовою виникнення передбачених у диспозиції прав і обов’язків [27, c. 218]. "Гіпотеза відповідає на питання: коли ? де ? у якому випадку ? за якої умови ? Вона визначає можливості застосування норми (правил поведінки, що містяться у її диспозиції) до тих чи інших умов, визначає межі чинності диспозиції. Тому відсутність або нечіткість викладення змісту гіпотези правової норми може призвести до невірної оцінки фактів, а значить – до довільних, не передбачених у праві, дій суб’єктів" [27, c. 222].

      Вся работа доступна по Ссылке