Наукові та практичні засади управління конкурентоспроможністю підприємства

     

      Перспективні моделі управління конкурентоспроможністю сільськогосподарського підприємства повинні базуватися на науковому фундаменті. Такий спосіб формування системи управління конкурентоспроможністю забезпечить систему управління об'єктивною інформацією для вироблення адекватної реакції на зовнішнє обурення в умовах жорсткої конкуренції.

      На наш погляд необхідно виділити 10 основних підходів представлених в науково-практичній літературі, елементи яких можна використовувати при формуванні авторської системи управління конкурентоспроможністю. Підходи розглядатимуться виходячи з важливості для формування системи управління конкурентоспроможністю.

      1. Системний підхід. Системний підхід є дієвим способом комплексно підвищити якість та результативність керованих об'єктів. Проте, його основна перевага – комплексність формує складність реалізації в практиці, тому і є його основним недоліком, через що він рідко застосовується економіці.

      Системний підхід – як спосіб полягає в дослідженні об'єктів як систем. Система складається з двох складових:

      1) зовнішнє оточення, що включає вхід і вихід системи, зв'язок із зовнішнім середовищем, зворотний зв'язок;

      2) внутрішня структура – сукупність взаємозв'язаних компонентів, що забезпечують процес дії суб'єкта управління на об'єкт, переробку входу у вихід і досягнення цілей системи.

      Для підприємств, зайнятих сільськогосподарським виробництвом використання даного підходу повинне означати формування розуміння сільськогосподарського виробництва як системи «природно-кліматичні умови – сільськогосподарські ресурси – ринкова кон'юнктура – технологія – логістика (розподіл)».

      Основними об'єктами дії системи управління на наш погляд є технологія, як спосіб трансформації наявних сільськогосподарських ресурсів в продукт, що має споживчу корисність, і логістика як раціональний спосіб розподілу виробленого продукту, що забезпечує отримання планового рівня прибутковості сільськогосподарських виробників та задоволення потреби суспільства в продуктах харчування (в цілях забезпечення продовольчої безпеки). Причиною такого вибору є той факт, що дані складові володіють високим потенціалом синергетичної ефективності, тобто за реалізації певних організаційних заходів можуть дістати значні можливості збільшення прибутковості діяльності сільськогосподарського підприємства.

      Вся работа доступна по Ссылке