Соціально-економічні особливості формування персоналу сільгосппідприємств
Необхідною умовою реалізації трансформаційних перетворень, основою соціально-економічного розвитку аграрного виробництва є сталість соціально-демографічних процесів на селі. Прискорені темпи урбанізації, адміністративно-територіальні перетворення сільських населених пунктів на міські призвели до поступового розвалу соціально-економічного стану сільських територій, що стало основою формування негативних процесів загострення демографічної кризи, а саме: зменшення народжуваності, від’ємного приросту сільського населення, міграційних процесів. Усе це істотно позначилося на формуванні персоналу сільськогосподарських підприємств, оскільки демографічна ситуація села є одним із його основних факторів. На цій стадії почалися процеси поступового зменшення приросту сільського населення, що у свою чергу негативно позначилося на формуванні персоналу. На стадії використання також не обійшлося без змін, виникли процеси перерозподілу робочої сили у більш дохідні види економічної діяльності. На основі всієї сукупності цих факторів створюється імідж непривабливості аграрної праці.
Становлення ринкових відносин не лише не знизило значущості категорії „персонал”, а навпаки, вимагає поглибленого його дослідження з урахуванням сучасних соціально-економічних перетворень.
Одним з найважливіших завдань економіки праці є створення методичних засобів, що дозволяють аналізувати й оцінювати персонал сільськогосподарських підприємств. Без вирішення цього питання складно здійснювати об’єктивний аналіз потенційних можливостей персоналу та ефективну трудову діяльність. Аналіз і оцінка персоналу підприємства не лише сприяють грамотному ухваленню управлінських рішень щодо використання професійних навичок і умінь працівників, але й орієнтують керівну ланку на пошук оптимальних способів досягнення основних виробничих цілей. Звідси витікає необхідність розробки методів аналізу й оцінки персоналу, що дозволяють здійснювати градацію його основних груп з урахуванням потенційних трудових можливостей, накопиченого досвіду, професійних навичок, посадових просувань. Матеріальне і моральне стимулювання, перепідготовка і підвищення кваліфікації, просування службовими сходами визначаються в основному об’єктивною або суб’єктивною оцінкою працівників. Таким чином, аналіз і оцінка персоналу є основою досягнення виробничих цілей, чи то максимізації прибутку, розширення виробництва, підвищення конкурентоспроможності чи інші цілі.
Аналіз і оцінка персоналу є однією із пріоритетних на сьогоднішній день проблем в ефективному його формуванні та використанні. При розробці методів аналізу персоналу велике значення має те, що працівники об’єднуються у групи для спільної трудової діяльності й активно контактують один з одним. Уміння аналізувати поведінку робочих груп, прогнозувати їх дії і наслідки взаємодій з неформальними лідерами багато в чому зумовлює якісне використання персоналу і досягнення основних цілей підприємства. Звідси під аналізом персоналу розуміють спосіб пізнання, основаного на оцінці професійних знань, практичних навичок, особових і психофізіологічних характеристик працівників, здатності персоналу реалізовувати цілі підприємства при належному матеріально-технічному, інформаційному й організаційному забезпеченні процесу праці.
Вся работа доступна по Ссылке
