Кількісна та якісна характеристика ресурсозабезпеченості сільськогосподарських підприємств

     

      Як було відмічено в підрозділі 1.1 одна з особливостей використання ресурсного потенціалу в сільському господарстві – залежність результатів діяльності від природно-кліматичних умов, зони розміщення, біологічних особливостей і фізіологічних потреб рослин і тварин. Тобто при проведенні характеристики ресурсозабезпеченості сільськогосподарських підприємств необхідно розглянути окремо природно-ресурсний потенціал як сукупність природних запасів та умов, які впливають на досягнений результат сільськогосподарського виробництва. Природні ресурси виступають, як правило, найважливішим, хоча і не єдиним чинником господарського розвитку будь-якої території. Вони мали і мають велике значення для формування і функціонування господарського комплексу Луганщини. Область має велику кількість особливостей, пов’язаних з географічним розташуванням, природно-ресурсним та екологічним потенціалом.

      Луганська область – одна з 25 територіальних соціально-економічних систем України обласного рангу та відноситься до найбільш промислово розвинутих в Україні регіонів. Землі Луганщини розташовані на крайньому сході України, в басейні середньої течії Сіверського Дінця. Територія області (за даними Головного управління Держкомзему у Луганській області) становить 26,7 тис.км2, або 4,4% території України. З півночі на південь область простягнулася на 250 км, із заходу на схід – на 190 км. За своїми розмірами територія Луганщини посідає 10 місце серед областей України. Площа області приблизно дорівнює розмірам території таких європейських держав, як Албанія, Македонія.

      Луганська область є прикордонною. В цілому економіко-географічне положення Луганщини вигідне завдяки тому, що її територія знаходиться в межах добре освоєного у господарському відношенні регіону, вигідно розташована відносно важливих сировинних баз промисловості та межує з розвинутими у сільськогосподарському відношенні територіями.

      Поверхня області являє собою хвилясту рівнину, найбільш знижену в центральній частині в долині ріки Сіверський Донець, яка підвищується на північ в районі Старобільського плато, та на південь до Донецького кряжу. Більша частина території Луганської області – це сільськогосподарські землі, що виникли на місці степів різних типів, де ділянки незайманої степової рослинності збереглися на межах, схилах та інших ділянках, які не придатні до сільськогосподарського використання.

      Клімат області помірно-континентальний – з холодними малосніжними зимами та спекотним посушливим літом (додаток Ж). Так, влітку можуть встановлюватися значні за часом періоди посушливої, бездощової погоди, взимку бувають відлиги, навесні і восени часті заморозки, що має негативний вплив на сільськогосподарське виробництво. Середньомісячна температура повітря у січні 2010 р. становила –7,50 С, у липні +24,40 С. Тривалість періоду вегетації, як правило, становить 210-245 днів, а періоду із середньою температурою понад +15°C – 120-140 днів.

      Ландшафт Луганської області – степовий. Середньорічна кількість опадів становить від 350 мм на півдні до 500 мм на півночі [5, с. 17]. Опадів на більшій частині території випадає від 400-450 мм на рік та до 500-550 мм у межах Донецького кряжу. Річна кількість опадів за даними обласного центру гідрометеорології у 2010 р. складала 505,0 мм. Більшість опадів на Луганщині випадає в літні місяці, часто бувають зливи. При цьому коефіцієнт зволоження на півдні території становить 0,8, на півночі – 1,3. У південній частині часто бувають пилові бурі та суховії [75, с. 21]. Найменша кількість опадів характерна для північно-східної частини області (400-420 мм на рік). Близько 70% опадів випадає у теплу пору року, максимальна кількість у липні, коли вони мають характер злив. Сніговий покрив незначний (в середньому 16-19 см), в окремі роки дуже нестійкий.

      Більша частина території області належить до посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони. Південна частина відноситься до Донецького недостатньо вологого, дуже теплого кліматичного району. Також необхідно відмітити, що Луганщина відноситься до зони ризикованого землеробства. Це обумовлено різкими коливаннями погодних умов, які, у свою чергу, викликають нестабільність виробництва основних сільськогосподарських продуктів як в рослинництві, так і в тваринництві.

      Вся работа доступна по Ссылке