Педагогічний потенціал туристсько-краєзнавчої діяльності як чинник виховання культури міжособистісної взаємодії учнів
Оптимізація ТКД, що спрямована на виховання культури міжособистісної взаємодії учнів, передбачає, в першу чергу, визначення виховного потенціалу даного виду позаурочної діяльності, а також розробку концептуальної змістовно наповненої педагогічної моделі, ефективна реалізація котрої зосередить наявні суб’єктивні та об’єктивні можливості на досягнення фахівцем визначених цілей – оптимізація взаємодії гуртківців. Під концептуальною моделлю, за визначенням психологічного словника, розуміють "сукупність уявлень дослідника про цілі та завдання навчально-виховної діяльності, стан предмета дослідження, системи "людина-людина" і власних способах керування впливом на них. Образи і уявлення, які складають зміст концептуальної моделі, є не тільки відображенням реальності. Вони відіграють роль узагальнених схем поведінки, сформованих у процесі навчання чи тренування" [153, с. 163]. Концептуальна модель характеризується значною інформаційною надлишковістю, але актуалізуються і усвідомлюються в той чи інший момент тільки образи і схеми поведінки, пов’язані безпосередньо із завданням, яке вирішується дослідником на основі аналізу змістової моделі.
Аналіз Н.Мирончук процесу виховання культури міжособистісних взаємин учнів в умовах позакласної роботи ЗНЗ дає вченому підстави для виділення "низки недоліків навчально-виховного процесу школи: відсутність цілеспрямованої роботи щодо виховання культури взаємин дітей; епізодичний характер проведення різних організаційно-виховних форм із даної тематики; подання інформації про культуру взаємин у формі моралізаторства, повчань; переважне залучення школярів до діяльності у репродуктивному статусі (шляхом наказів, зобов'язань тощо); невключеність частини школярів до спільної колективної діяльності; орієнтація позаурочної роботи на предметну діяльність, а не на колективну взаємодію вихованців, налагодження їхньої співпраці" [113, с. 14].
На думку А.Шипка, "на противагу вказаним реаліям, ТКД має цілу низку переваг перед іншими педагогічними засобами виховання. По-перше, вона охоплює всі сторони життєдіяльності особистості і за умови використання подорожей з активними способами пересування активізує вітальні потреби, на основі яких детермінуються стійкі мотиви особистісних досягнень. По-друге, складність завдань, які стоять перед туристським колективом, потребує спільних зусиль усіх туристів та сприяє формуванню стійкої відповідальної залежності. По-третє, в основу взаємодії членів туристської групи покладено "золоте правило моралі", що виключає моралізаторство чи повчання. По-четверте, розширення кола суб'єктів взаємодії передбачає формування стійкої системи ціннісних орієнтацій" [214, с. 98-102].
Під "ціннісними орієнтаціями" розуміють "вибіркову, відносно стійку систему спрямованості інтересів і потреб особистості, зорієнтовану на певний аспект соціальних цінностей (культури міжособистісної взаємодії – уточнено нами). Ціннісні орієнтації формуються у процесі соціального розвитку індивіда, його участі у трудовому житті. Виховання людини можна розглядати як керування становленням або зміною її ціннісних орієнтацій" [35, с. 357].
Вся работа доступна по Ссылке
