Експериментальна перевірка ефективності виховного впливу, орієнтованої на оптимізацію міжособистісної взаємодії учнів основної школи в туристсько-краєзнавчій діяльності

     

      Проаналізуємо з точки зору визначення дієвості впливу педагогічних методів та засобів у процесі виховання культури міжособистісної взаємодії особистості учня основної школи у розрізі визначених компонентів. Одержані матеріали дослідження наведено в додатку В.6. Порівняння розвитку культури міжособистісної взаємодії учнів здійснювалось на підставі рівнів самооцінки гуртківцями особистісних якостей та комплексною оцінкою педагогів їх прояву у ТКД. Це виражалось в активності учнів, їхніх конкретних справах, у стилі взаємовідносин, відповідальному ставленні до доручених справ, а також успішністю та якістю оволодіння етичними знаннями, переконаністю в моральних засадах суспільної діяльності тощо. Одержані дані взяті як орієнтир щодо загальної характеристики емоційно-ціннісного компонента культури міжособистісної взаємодії учнів основної школи. Їх аналіз показав, що до рівня активного прояву культури міжособистісної взаємодії гуртківці піднімаються, як правило, не раніше завершення основної школи (четвертий рік експерименту) за такими якостями, як переконаність у важливості належної поведінки в суспільстві, активність включення в різного роду діяльністі, налагодження й підтримання доброзичливих взаємин з товаришами, бажання приносити радість, робити добро. Для гуртківців-початківців характерна емоційність, висока відповідальність тільки окремих дітей за доручену справу, дисциплінованість завдяки належному сімейному вихованню тощо. При цьому для самостійного прояву їхніх дій потребується зовнішнє спонукання.

      1. Виховний вплив педагогічного інструментарію на формувальному етапі експерименту на показники емоційно-ціннісного критерію культури міжособистісної взаємодії. Усунути ці недоліки і посилити впливовість сформованих компонентів культури міжособистісної взаємодії на повсякденну поведінку можна за умови вироблення в гуртківців чіткої позиції щодо необхідності оволодіння тими чи іншими морально-етичними якостями та розвитку в них самооцінки, самоусвідомлення необхідності такої поведінки. Водночас слід зазначити, що саморегуляція діяльності й поведінки учнів реалізується в цілому недостатньо. Крім того, ознайомлення зі змістом форм навчально-виховної роботи ЗОШ показує, що ініціативність і самоорганізація діяльності (особливо в 5-6-х класах), які спрямовані на виховання культури міжособистісної взаємодії учнів, проявляється слабко і не завжди цілеспрямовано. Щоб спрогнозувати і спроектувати ефективні форми виховних робіт, які б допомогли активізувати розвиток культури міжособистісної взаємодії, необхідно не лише виокремити її компоненти, а й визначити оптимальні умови проектування ефективної роботи підлітків. Це, зокрема, більш ефективне управління педагогом-інструктором (класним керівником, батьками) як навчальною, так і позанавчальною діяльністю вихованця, оскільки управління виховним процесом відображає логіку управління соціальними процесами і специфіку виховання. Розглядаючи діяльність з виховання культури міжособистісної взаємодії учня з точки зору логіки педагогічного впливу, ми дотримувались, насамперед, правил необхідної послідовності дій, які привели до правильного вирішення поставлених завдань.

      Результати дослідження засвідчують, що оптимізація процесу виховання безпосередньо пов'язана з виробленням у гуртківців навичок до більш самостійної діяльності, самокоординації особистої поведінки. Можливість цієї роботи допустима і реальна за умови, коли учень буде бачити результати своєї справи, відчуватиме динамічність і рухливість індивідуальних якостей, які проявляються в конкретних практичних діях чи вчинках (наприклад, застосування практики заохочень).

      Отже, ознайомлення з реальним станом розвиненості культури міжособистісної взаємодії в рамках першого наближення дозволяють дати оцінку рівню вихованості особистості учня і водночас орієнтують нас та педагогів ЗОШ й позашкільних закладів на організацію, проектування цілеспрямованого виховання. Визначені показники рівнів культури міжособистісної взаємодії респондентів орієнтують на пошуки умов, які не тільки стимулюють розвиток відповідних особистісних якостей, а й будуть стабілізувати рівень вихованості майбутніх громадян України.

      Крім того, дані діагностики комплексного характеру дали нам можливість отримати матеріал зі структури особистості підлітка (комплекс індивідуальних якостей), що дозволило проводити науково обґрунтований підбір та рекомендацію на конкретні адміністративно-громадські посади для гуртківців експериментальних груп як під час навчальних занять у гуртках, так і при проходженні маршруту подорожі.

      Вся работа доступна по Ссылке