Провадження в справі про адміністративний делікт юридичної особи

     

      Реально захистити права і свободи своїх громадян – головний обов’язок будь-якої держави. Це одна з важливих ознак правової держави, яка бере на себе відповідальність за забезпечення захисту прав і свобод громадян від протиправних посягань з боку будь-кого [181, c. 141]. Не виключено, що порушення прав і свобод громадян відбувається і під час вчинення адміністративних деліктів фізичними особами в інтересах юридичних осіб. Тому з метою виявлення таких адміністративних деліктів і притягнення юридичної особи до адміністративної відповідальності необхідним є дослідження провадження в справі про адміністративний делікт з метою удосконалення чинного адміністративно-деліктного законодавства.

      У зв’язку з цим, пропонуємо, в першу чергу, проаналізувати поняття провадження в справах про адміністративні делікти. Так, провадження в справах про адміністративні правопорушення – особливий різновид адміністративного процесу, який значною мірою врегульований правовими нормами, що сконцентровані у главах 18–33 КУпАП. Характерна особливість даного виду провадження полягає в тому, що воно формувалось у тісному зв’язку із формуванням своєї матеріальної основи – адміністративною відповідальністю [182, c. 8].

      Провадження в справах про адміністративні проступки – це процесуальна діяльність, на підставі визначених законодавцем правил щодо встановлення об’єктивної істини у справі про адміністративний проступок і прийняття рішення відповідно до чинного законодавства [39, c. 117]. Провадження в справах про адміністративні правопорушення – це системне утворення, комплекс взаємозалежних процесуальних дій, що: 1) утворюють визначену сукупність процесуальних правовідносин, які відрізняються предметною характеристикою та взаємозв’язком із відповідними матеріальними правовідносинами; 2) викликають потреби встановлення, доведення, а також обґрунтування всіх обставин і фактичних даних розглянутої юридичної справи; 3) зумовлюють необхідність закріплення, офіційного оформлення отриманих процесуальних результатів у відповідних актах, документах [183, c. 101].

      Отже, враховуючи специфіку адміністративного делікту юридичної особи, пропонуємо під провадженням у справі про адміністративний делікт юридичної особи розуміти сукупність взаємоузгоджених і взаємопов’язаних норм адміністративно-деліктного права, які регулюють суспільні відносини у сфері вчинюваних з логічною послідовністю процесуальних дій учасниками справи.

      Сьогодні завдання, порядок, суб’єкти та інші питання провадження в справі про адміністративний делікт визначаються в 3, 4 та 5 розділах КУпАП. Так, відповідно до ст. 245 КУпАП, основними завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних проступків, запобігання проступкам, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

      Важливим є розгляд принципів провадження в справах про адміністративні делікти. Слід зазначити, що в науковій літературі існують різноманітні підходи до визначення принципів провадження в справах про адміністративні делікти. Проаналізуємо лише декілька з них. Так, вітчизняний науковець виділяє наступні принципи провадження в справах про адміністративні делікти: 1) принцип законності, під яким розуміється суворе та неухильне дотримання, виконання і використання відповідних законодавчих актів усіма учасниками адміністративного провадження; 2) принцип об’єктивної істини – всебічне виявлення всіх обставин у справі, встановлення закономірностей та прийняття обґрунтованого рішення; 3) принцип відповідальності суб’єкта правозастосування, який є своєрідним способом реалізації принципу законності та виступає важливим елементом для досягнення об’єктивної істини при розгляді адміністративних справ; 4) принцип рівності у справах про адміністративні правопорушення, прямо закріплений у ст. 248 КУпАП і полягає у тому, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу; 5) принципи усності та безпосередності, які невід’ємно взаємопов’язані між собою, і за аналогією сприяють принципу об’єктивності істини [184, c. 18–20]. На думку іншого автора, основними принципами провадження в справах про адміністративні проступки в галузі торговельної діяльності є законність, гласність, об’єктивна істина, забезпечення права на захист, презумпція невинуватості, рівність громадян перед законом [185, c. 124].

      Такі ж принципи виділяє Д. Ф. Бортняк, але, крім того, ще й виокремлює принцип оперативності [186, c. 180]. У свою чергу, А. А. Манжула, крім вищевказаних принципів, виокремлює наступні: 1) принцип охорони інтересів держави й особи, що свідчить про демократизм адміністративного процесу; 2) принцип публічності (офіційності), який полягає у тому, що провадження в справах про проступки регламентує один із публічних (офіційних) видів відповідальності; 3) принцип самостійності та незалежності суб’єктів юрисдикції у прийнятті рішень, який полягає у тому, що вони приймають рішення: самостійно, тобто не можуть поділити свій обов’язок і відповідальність щодо прийняття рішення з будь-яким іншим органом (посадовою особою); 4) принцип поєднання диспозитивності (право діяти на власний розсуд) та імперативності (відсутність права діяти на свій розсуд); 5) принцип оперативності й економічності, який забезпечується встановленням строків вирішення справ з урахуванням складності конкретних проваджень; 6) принцип провадження національною мовою, що зумовлений багатонаціональним складом населення України і закріплений законодавчо; 7) принцип права на захист, що реалізується наданням особі, яка притягається до відповідальності, необхідних правових можливостей для доведення своєї невинуватості або наведення обставин, що пом’якшують її вину [187, c. 102–103].

      Ми погоджуємося з думкою С. М. Тараненка, що за своїми завданнями принципи провадження в справах про адміністративні правопорушення однотипні з принципами кримінального і цивільного процесів і водночас мають свою специфіку в силу особливостей управління як однієї з форм державної діяльності. Принципи повинні ґрунтуватися на міцних правових засадах, що є юридичною гарантією забезпечення та захисту прав і свобод громадян у ході здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Нормативну основу такого провадження, насамперед, повинна становити Конституція України [188, c. 11].

      Вся работа доступна по Ссылке