Діяльність авторських шкіл та династій як чинник розвитку національної культури

     

      Виходячи з аналізу дидактичного забезпечення навчально-виховного процесу предметів циклу декоративно-прикладного мистецтва, може скластися враження, що все відбувалося виключно за допомогою підручників і порадників польською, німецькою чи російською мовами. Не висуваємо заперечень – так і було, але на державному рівні. У кінці XIX – на початку ХХ ст. існувало досить багато різноманітних династій майстрів декоративно-прикладного мистецтва, які створювали власні приватні школи, де панували творчий ентузіазм та серйозне ставлення до мистецьких завдань. Вони залучали до себе учнівську молодь з усіх куточків України – Галичини, Буковини, Гуцульщини, Волині та навіть з Наддніпрянщини.

      Як свідчать вітчизняні архівні матеріали та польські джерела, у цих школах навчалися не тільки українці, а й поляки та євреї, представники інших націй, що є зайвим підтвердженням єдності культури в межах однієї країни.

      Так, Ф. Лістопадський (1866–1938 рр.) – поляк, народний майстер, різьбяр, автор робіт: «Божа Матір», «Христос», «Святий Онуфрій», – співпрацював із народним майстром Яблонським. Роботи Ф. Лістопадського можна поділити на дві групи:

      1). в одних проглядається власна манера народного майстра;

      2). інші подібні на пізньобарокові скульптури Волині.

      У багатьох церквах Кременеччини були роботи цього майстра. Також є інформація про ще одного майстра-різьбяря фігурок святих в Кременці (на Туниках) [74].

      У досліджуваний період на Волині функціонували спеціалізовані навчальні заклади (шевські, кравецькі і т. п). Так, Р.Любницька у своїй статті «Національна течія у міському костюмі Галичини в період ХІХ – початку ХХ століття» наголошує, що «у 1910-ті роки українські товариства відкрили ряд кравецьких та шевських навчальних закладів при Товаристві українських ремісників «Зоря» (що в 1910-х роках утворило «Руську бурсу ремісничу і промислову»), монастирі сс. Василіанок, промислове об’єднання «Труд», Гурток українських дівчат, гурток Українок, товариствів «Крійа» та інші.

      Однією з найфаховіших українських шкіл крою та шиття на початку XX ст. у Львові був навчальний заклад, утворений в 1900 році при художньо-промисловій спілці «Труд». У цей час у місті функціонували невеличкі майстерні, дрібні підприємства з пошиття одягу, салони мод. Згідно з архівними даними, тут працювали кравецькі майстри Антоніни Мазовецької, Амалії Штейн, Адольфа Саммера, заклад із виготовлення парасоль Лізи Кесслер, декілька мистецьких салонів мод («Салон мод», «Мак», «Будинок мод» та інші) [137, с. 183].

      Вся работа доступна по Ссылке