Історичні передумови актуалізації проблеми виховання почуття національної ідентичності у канадських школярів

     

      Канада є молодою багатоетнічною державою, її основу становить аборигенне населення та вихідці із Великої Британії і Франції. Фактором, що сприяє консолідації країни, є пошук та процес визначення канадської національної ідентичності, або, як зазначає відомий російський канадознавець А. Черкасов, “канадської самобутності” [36]. Перші спроби визначити національну ідентичність канадців як фактора об’єднання народів, що заселяли країну, розпочалися з “привернення уваги до зв’язку національної ідентичності з мовою, історією, етнічними традиціями, загальними культурними надбаннями і природою Канади, тобто факторами, які впливають на формування особистості” [270, 284]. Але поняття “канадська національна ідентичність” досі не має однозначного визначення і перебуває у постійному розвитку.

      Канадські державотворці у розв’язанні проблеми об’єднання народів, що мешкають на терені країни в єдину націю, виходять із розуміння того, що школа в цьому процесі має відігравати провідну роль [289, 290]. Тому заради розвитку Канади як повноцінної держави виникла потреба у створенні такої шкільної системи, яка б сприяла інтеграційним процесам у канадському суспільстві. Л. Томпсон, вчений-педагог, яка займається дослідженнями цієї проблематики, зазначає, що “система канадської освіти та навчальні плани з суспільствознавчих дисциплін безпосередньо впливають на визначення канадської ідентичності та громадянства” [301]. Школи Канади є уособленням канадського суспільства в мініатюрі, вони відзначаються поліетнічним і полікультурним складом. Тому в них, як і в реальній дійсності, виховання почуття національної ідентичності відбувається на основі комплексного впливу на свідомість людини, у нашому випадку молодої. На думку М. Ігнатьєва та Р. Гвіна, “канадська національна ідентичність є результатом спільної роботи освітньої, соціальної, політичної та урядової сфери держави” [143; 160]. Проблема національного виховання є глибоко актуальною для Канади, історію розвитку якого канадські дослідники І. Хеберт та А. Сіарс умовно поділяють на чотири основні періоди: перший – кінець XIX – двадцяті роки XX ст.; другий – 20-ті роки XX ст. – середина XX ст.; третій – 60-80 XX ст.; четвертий – кінець XX – початок XXI століття [150].

      Перший етап створення канадської держави та становлення системи освіти охоплює період з 1890 по 1920 роки. Виокремлений термін часу пов’язується з активним розвитком шкільництва в країні. Його витоки беруть початок з історії колонізації цього північноамериканського регіону, тобто з XVII століття. Проте тоді освіта була неформальним процесом передачі досвіду та головних традицій, звичок, умінь та навичок, основ життєдіяльності від покоління до покоління. Чотири сторіччя потому неформальна освіта стала суттєвим доповненням до системи формальної освіти, що поширилася під час порядкування провінційних урядів. Для того щоб зрозуміти процес становлення системи освіти в Канаді, потрібно зважити на специфічні історичні умови залюднення країни, формування канадської національної спільноти та потреби суспільства у вихованні молодого покоління канадців відповідно до вимог державної політики, в якій освіта посідає чільне місце.

      Вся работа доступна по Ссылке