Світовий досвід правового забезпечення електронної комерції

     

      У сучасних умовах в більшості країн світу відбувається переоцінка підходу до правового забезпечення електронної комерції та Інтернет. Останній розглядається як новий інформаційно-соціальний простір, де формується своя нормативна система регулювання і потрібна розробка особливої концепції правового регулювання [21, с. 34].

      Електронна комерція ставить питання про те, наскільки дана сфера вимагає особливого правового ставлення. Регулювання електронної комерції здійснюється на основі загальних правових норм, і лише у ряді випадків потрібне спеціальне правове регулювання. Припущення, що ця сфера вимагає виключно нового правового регулювання, не підтвердилося практикою. Більшість країн обережно визначають специфіку правового регулювання. Наприклад, загальновизнана необхідність законодавчого регулювання електронного підпису, проте договірне право не зазнає особливих змін [21, с. 34].

      На нашу думку, крім вивчення досвіду правового забезпечення електронної комерції в окремих країнах, потрібно зупинитися на дослідженні правових засад електронної комерції з погляду міжнародного права.

      Серед основних суб’єктів міжнародно-правових відносин, що здійснили спробу встановити межі розвитку суспільних відносин у сфері електронної комерції, виділяються Організація Об’єднаних Націй, Європейський Союз і Співдружність Незалежних Держав.

      Початком правотворчої роботи щодо регулювання відносин у сфері електронної комерції у зарубіжних країнах було прийняття комісією ООН з права міжнародної торгівлі в 1996 році Типового закону про електронну торгівлю [188].

      Прийняття вказаного Закону було своєрідною реакцією світової спільноти на збільшення кількості угод у міжнародній торгівлі, які укладені за допомогою електронного обміну даними або інших засобів передачі даних, що передбачають використання альтернативних паперових форм, методів передачі і збереження інформації.

      Основною метою прийняття Типового закону про електронну торгівлю було формування правового підґрунтя для електронної торгівлі, що могло бути використане у державах з різними правовими, соціальними і економічними системами, а також створення сприятливих умов для міжнародних економічних відносин.

      У статті 1 глави 1 Типового закону ЮНІСТРАЛ про електронну торгівлю визначено, що відповідний нормативно-правовий акт застосовується до будь-якого виду інформації в формі даних, яка використовується в контексті торговельної діяльності [188].

      Закон закріплює ряд термінів:

      – „повідомлення даних” – це інформація, що підготовлена, відправлена, отримана або збережена за допомогою електронних, оптичних або аналогічних засобів, включаючи електронний обмін даними, електронну почту, телеграму, телекс або телефакс, але не обмежуючись ними;

      – „електронний обмін даними” – це електронна передача з одного комп’ютера на інший інформації з використанням узгодженого стандарту структуризації відповідної інформації; – „інформаційна система” – це система для підготовки, відправки, отримання, збереження або іншої обробки повідомлень даних.

      Необхідно зазначити, що у вказаному нормативно-правовому акті відсутнє визначення терміна „електронна торгівля”.

      Вся работа доступна по Ссылке