Сучасний стан та особливості правового забезпечення системи електронних платежів

     

      Необхідно зазначити, що виникнення та розвиток системи електронних платежів, у кінці ХХ століття стало причиною активізації державних органів у багатьох країнах у напрямі розробки та запровадження нормативно-правових регуляторів відповідних відносин.

      Основними центрами розвитку систем стали США та Європейський Союз, тому й найбільші досягнення у сфері правового забезпечення були зроблені саме там.

      Як зазначають М. О. Мацелик та Р. О. Балан, підходи до законодавчого регулювання діяльності платіжних систем на основі електронних грошей у США та Європейському Союзі абсолютно різні. Так, європейські директиви регламентують обіг електронних грошей, проте практично не обмежують діяльності небанківських електронних платіжних систем і не створюють умов для тінізації цього ринку. У зв’язку з цим було вироблено два абсолютно різні підходи до регулювання діяльності небанківських платіжних систем:

      – ліберальний, що застосовується у Сполучених Штатах Америки та деяких інших країнах;

      – радикальний, який застосовується у Європейському Союзі [98].

      Так, у США регламентація діяльності платіжних систем, що функціонують поза банківським сектором здійснюється на засадах самостійності. На рівні держави встановлюються загальні правила щодо платіжних систем, мінімізується контроль діяльності відповідних платіжних систем, а також забезпечуються умови для вільного розвитку суб’єктів, що здійснюють діяльність у цій сфері.

      Як зазначають Є. В. Горюков та О. В. Котіна, органи регулювання в США обрали позицію невтручання в розвиток платіжних систем на основі електронних грошей, що функціонують поза банківським сектором [40].

      Фактично у США емісію електронних грошей можуть здійснювати не лише банківські установи, але й і інші суб’єкти, що надають фінансові послуги. При цьому узгоджувати свою діяльність з центральним банком та отримувати ліцензію чи дозвіл не потрібно.

      Діяльність емітентів не регламентується спеціальними нормативними актами, хоча окремі штати можуть вводити нормативи, які частково регулюють діяльність небанківських емітентів електронних грошей.

      Серед основних правових актів, які стосуються платіжних систем, що функціонують поза банківським сектором, потрібно виділити: Правило „Е” та Правило „Z”. Правило „Е” – це розпорядження Федеральної резервної системи США, що встановлює правила і процедуру електронних грошових переказів. Правило „Z” – це розпорядження Федеральної резервної системи США, що встановлює вимоги надання повної та достовірної інформації клієнтам банку щодо повної і правдивої інформації про вартість споживчого кредиту.

      Щодо Європейського Союзу, то основним регулятивним актом стала Директива Європейського Парламенту та Ради „Про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними” від 18 вересня 2000 року № 46 та інші типові документи, які переважно ратифіковані всіма членами ЄС, а також рекомендації та протоколи спільних засідань [153].

      Вся работа доступна по Ссылке