Фінансово-промислові групи як базові корпоративні структури: поняття, ознаки, класифікація
Сучасна українська економічна модель представлена сукупністю господарюючих суб’єктів, які функціонують у різних сферах економіки. Такі господарюючі суб’єкти є різними за розміром і створені в найрізноманітніших формах: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, спільні підприємства тощо. При цьому досить часто підприємства функціонують не окремо, а в складі різних об’єднань, що є результатом інтеграційних процесів, які відбуваються в економіці. Інтеграційний процес - це процес становлення нової цілісності в результаті упорядкування, узгодження й об’єднання в просторі і в часі структур і функцій вже існуючих відкритих систем на кожному з рівнів їхньої організації [28]. Розвиток коопераційних зв’язків суб’єктів підприємницької діяльності обумовлений змінами у виробництві на сучасному етапі, зокрема, у зовнішньому середовищі великого виробництва відбувається: по-перше, загострення конкуренції у глобальному масштабі внаслідок розвитку транспорту, інформатики та засобів комунікацій; по-друге, підвищення ступеня невизначеності зовнішнього середовища внаслідок суттєвого уповільнення темпів зростання в усіх індустріально розвинених країнах; по-третє, посилення тенденції до фрагментації через диференціацію споживчого попиту [29, с. 6]. Тобто, в умовах конкуренції окремим невеликим підприємствам складно проводити ефективну господарську діяльність. На цьому наголошував і Нобелівський лауреат Джордж Стіглер, який в роботах „Розподіл праці обмежується розмірами ринку” (1951) та „Економія на масштабах виробництва” (1958) визначив умови збереження малої фірми в конкурентній галузі виробництва (мінімальний масштаб ефективності, який забезпечує виживання малої фірми) такими мінімальними межами (що вимірюються в одиницях виробленої продукції або зайнятої робочої сили), які дозволили б їй вижити після зміни в технології та ринковій ситуації [30, с. 452]. Тому інтеграційні процеси є закономірним явищем.
В нинішніх умовах економічного розвитку корпоративна інтеграція тісно пов’язана з централізацією та концентрацією капіталу, що є неминучими в умовах конкуренції, оскільки такі процеси стимулюють більш прогресивний розвиток національної економіки в цілому та підприємств зокрема. Концентрація капіталу є, перш за все, результатом еволюційного розвитку економіки. Так, початковою формою економічної діяльності було натуральне виробництво, за якого домашні господарства виготовляли продукцію для власного споживання, а також обмінювали її на інші товари. З появою грошових знаків з’явився такий вид підприємницької діяльності як торгівля (купецтво). Вирішальний вплив на розвиток економіки зіграла науково-технічна революція, яка призвела до виникнення і розвитку промисловості. Це супроводжувалось ростом конкуренції і стимулювало об’єднання підприємств між собою з метою підвищення виробничої потужності та розширення ринків збуту.
Дослідження сутності концентрації капіталу здійснювалося з давніх часів. Так, Адам Сміт у 1776 році в книзі „Дослідження про природу і причини багатства народів” стверджував, що взаємна конкуренція призводить до зниження норми прибутку, а притиснення бідних повинно створювати монополію багатих, які захоплюючи в свої руки всю торгівлю, можуть створювати дуже великі прибутки [31, с. 80, 85].
Внаслідок прагнення підприємств до розширеного відтворення виробництва, посилення конкурентних позицій, максимізації прибутку у сучасній економіці створюються об’єднання підприємств в найрізноманітніших формах. У сучасній науковій літературі об’єднання підприємств характеризуються також категорією „інтегровані корпоративні структури”. Цим поняттям оперують такі вітчизняні науковці як Круш П. В., Федулова Л. І. тощо.
Під „інтегрованими корпоративними структурами” розуміється сукупність економічних агентів, що здійснюють господарську діяльність з метою техніко-технологічної та економічної інтеграції, реалізації інноваційних, інвестиційних, наукових та інших цільових програм та виступають як єдина система зі спільним центром прийняття стратегічних рішень, обов’язкових для всіх учасників системи [32, с. 43].
В сучасній економічній системі об’єднання підприємств функціонують у вигляді різних форм інтеграції капіталів. Однією з найпоширеніших форм такої інтеграції є фінансово-промислові групи, що є однією з найбільш ефективних сучасних форм господарської діяльності. В науковій літературі, а також в законодавствах різних країн використовуються різні тлумачення категорії „фінансово-промислові групи”.
