Міжнародний досвід розвитку корпоративних структур: світові моделі інтеграції капіталів

     

      Науково-технічний прогрес і перехід на машинне виробництво в ХІХ столітті докорінно змінили модель світового економічного розвитку, зумовивши початок індустріальної стадії цивілізаційного розвитку людства. Економіка країн Заходу в цей період характеризувалась надзвичайно швидкою трансформацією економічних відносин з елементами витіснення непрогресивних механізмів господарювання і використанням нових більш продуктивних факторів зростання.

      Швидкий економічний розвиток, який характеризувався, зокрема, розробкою та удосконаленням засобів виробництва, призвів до того, що в ХІХ – на початку ХХ століття середня фондоозброєність праці розвинених країн зросла в 6,3–6,7 разів, а її продуктивність – в 3,5–4 рази [66, с. 38].

      Всі ці процеси забезпечили не тільки прискорення темпів економічного росту світового господарства в цілому і окремих країн зокрема, але й створили сприятливі умови господарювання суб’єктам підприємницької діяльності, які, підвищуючи її науково-технічний рівень, поступово розширювали масштаби свого бізнесу, перетворюючись на потужні фінансово-промислові групи у формі транснаціональних компаній.

      Вертикальна і горизонтальна інтеграція капіталів на рівні суб’єктів господарювання пройшла тривалий шлях, що вимірюється щонайменше десятками років, протягом яких відбувалося зародження окремих компаній, їх активний розвиток, диверсифікація бізнесу та вихід на міжнародний ринок, що призвело до створення фінансово-промислових груп, які виступили ядром розвитку не тільки провідних країн світу, але й світового господарства в цілому. На сучасному етапі розвитку світової економіки 100 транснаціональних компаній контролюють 11 % іноземних активів, 16 % світових продаж, на них припадає 12 % зайнятості населення [67, с. 30]. За рахунок об’єктивних економічних закономірностей перелік найпотужніших фінансово-промислових груп постійно змінюється, але лідером серед країн походження найбільших з них залишаються США. Результати аналізу національної приналежності найбільших транснаціональних корпорацій (табл. 2.1) показують, що на сьогоднішній день світова економіка поділена на 5 основних ядер: США, країни Європейського Союзу, Японія, країни БРІК та інші країни. За даними [68, с. 28], 88 % сумарних іноземних активів приходиться на США, країни Європейського Союзу та Японію.

      Вся работа доступна по Ссылке