Проблеми та перспективи розвитку фінансово-промислових груп в національній економіці

     

      На сучасному етапі розвитку економічної моделі України вітчизняні фінансово-промислові групи мають суттєві відмінності від іноземних корпорацій, які проявляються, перш за все, у характері їх діяльності, структурі, розмірах, впливу на національне та світове господарство. В умовах значних диспропорцій між світовими тенденціями та українськими реаліями функціонування корпоративних структур логічним є припущення щодо ймовірних змін у механізмі реалізації бізнес-стратегії найбільших фінансово-промислових груп. Такі зміни, скоріше за все, носитимуть характер наближення до міжнародного досвіду функціонування корпорацій зі збереженням індивідуальних елементів корпоративного розвитку, викликаних особливостями українського економічного середовища, в рамках якого діють групи.

      Подальший розвиток фінансово-промислових груп у значній мірі залежить від багатьох факторів: стану економічного і політичного середовища в Україні, глибини глобалізації економіки, рівня попиту та пропозиції як на внутрішньому, так і на іноземних ринках, вітчизняних та світових досягнень в сфері науки і техніки тощо. Множинність таких факторів робить надзвичайно комплексним і складним процес прогнозування подальшого розвитку фінансово-промислових груп України. Тим не менше, незважаючи на різноманітність чинників впливу на корпоративні структури, базуючись на результатах аналізу проблемних сторін діяльності, а також тенденцій світового розвитку, можна чітко виділити базові проблеми і напрямки подальшого функціонування груп і окреслити перспективи їх розвитку.

      Оскільки ділові інтереси фінансово-промислових груп виходять за межі національних кордонів, для них питання стратегічного мислення, інноваційності, ефективного управління, оптимізація виробничих і збутових процесів, покращення рівня надання послуг і виконання робіт, а також питання розвитку окремих підприємств та установ, побудова ефективної структури капіталу виходять на перший план у боротьбі за конкурентні переваги [102, с. 178].

      Механізм створення вітчизняних фінансово-промислових груп є феноменом розвитку національного господарства, оскільки він викликаний не тільки економічними закономірностями, властивими здебільшого світовій практиці виникнення груп, але й значними суб’єктивними факторами, обумовленими тенденціями необґрунтовано швидкого формування приватної власності.

      Інтеграційні процеси в українській економіці перебігають під впливом чинників, які в цілому властиві пострадянському періоду багатьох колишніх радянських республік, до таких чинників належать:

      – політична та економічна нестабільність, яка зумовлює відсутність чіткого вектора розвитку економіки країни, постійну, часто протилежну, зміну її орієнтирів;

      – високі значення градієнтів чинників мікросередовища (процес розподілу ринків та власності триває дотепер, триває приватизація державного майна, зменшується частка державної власності, посилюється вплив глобалізації та інтеграції економіки країни у систему світогосподарських зв’язків);

      – недостатньо врегульовані механізми державного регулювання економіки, що проявляється у відсутності цілеспрямованої державної економічної політики щодо підвищення конкурентоспроможності галузей економіки, відсутності системного координатора галузей промисловості, що призводить до перекосів в галузевій структурі економіки;

      – високий рівень криміналізації економіки;

      – низький рівень доходів населення, велика різниця між доходами різних соціальних груп [103].

      Вся работа доступна по Ссылке