Концептуальні основи сучасної державної політики в сфері регулювання фінансово-промислових груп
Розвиток економіки України залежить від багатьох факторів, одним із яких є державна політика регулювання господарства. Використання різноманітних інструментів державного управління має величезний вплив на стан економіки, і прорахунки держави можуть нанести значну шкоду національному господарству. Тому застосування таких інструментів повинно бути виваженим і відповідати інтересам постіндустріального економічного розвитку.
Держава відіграє роль інвестора у пріоритетних галузях економіки, стратегічному розвитку і регулятора, забезпечуючи максимально сприятливі економічні та фіскально-правові умови їх існування в реальному економічному середовищі; вона також сприяє припливу засобів приватних внутрішніх і зовнішніх інвесторів, контролює дотримання гарантій інвесторам та з боку інвесторів [131, с. 615].
Протягом всього періоду існування економіки України – від зародження до сучасного стану, дії органів законодавчої і виконавчої влади спрямовувались на підтримку становлення і розвитку приватної власності, а також включення національного господарства до світового економічного простору. Але неузгодженість дій різних гілок влади та націленість на швидкий результат призводили до проведення непродуманої державної політики, яка, поряд з позитивними економічними зрушеннями, мала непередбачені негативні наслідки.
Так, наприклад, стратегічним напрямом державної політики завжди було стимулювання міжнародної діяльності, приходу іноземних інвесторів та формування великого приватного капіталу національного походження. Для досягнення цієї мети були укладені досить ліберальні договори про уникнення подвійного оподаткування з деякими країнами, що в результаті посилило зацікавленість іноземного інвестора у веденні господарської діяльності на території України. Поряд з тим, характерною особливістю української національної економічної моделі було недопущення іноземних інвесторів до приватизаційних процесів, оскільки метою роздержавлення національної економіки була передача великих державних підприємств вітчизняному інвестору.
В результаті використання вказаних методів управління національною економікою поставлені цілі певним чином були досягнуті: відбувся прихід іноземних інвесторів та сформовано (на базі приватизованих підприємств) потужні фінансово-промислові групи з капіталом національного походження. Але використовувані методи залучення іноземних інвесторів і формування сильного вітчизняного власника, поряд з прямим позитивним впливом на національну економіку, мали також значний побічний ефект, який полягав у нанесенні суттєвих втрат доходам державного бюджету. Так, підписання ліберальних угод про уникнення подвійного оподаткування з деякими країнами призвело не тільки до припливу іноземних інвестицій, але й до відтоку вітчизняного капіталу фінансово-промислових груп в країни з помірним рівнем оподаткування, а недопущення іноземних інвесторів до приватизаційних процесів знизило державні доходи від приватизації.
Вся работа доступна по Ссылке
