Діагностика стану вихованості соціальної спрямованості молоді у студентському середовищі
Розуміючи педагогічне дослідження як комплекс методів, який забезпечує науково-об’єктивну і доказову перевірку правильності наших передбачень, нам належить проаналізувати стан вихованості соціальної спрямованості молоді у студентському середовищі на етапі констатувального експерименту. Тож констатувальний етап науково-педагогічного пошуку зорієнтовано на отримання інформації, що характеризує наявний стан вихованості соціальної спрямованості молоді у студентському середовищі, а також вплив освітньо-виховної діяльності на її характеристики – отриману систему знань про соціум, рівень емоційно-вольової сфери студентів і досконалу їх мотиваційну підготовку.
Зауважимо, що всі напрями науково-педагогічного пошуку мали суттєве значення і були покликані дати відповідь на питання, від яких залежали подальші кроки в обґрунтуванні та апробації організаційно-педагогічних умов ефективного розв’язання означеної проблеми – виховання соціальної спрямованості молоді у студентському середовищі.
Організовуючи дослідно-експериментальну роботу, ми зважали на те, що соціальна спрямованість студентської молоді не з’являється спонтанно і не виникає внаслідок випадкових або епізодичних дій освітньо-виховного характеру, а є результатом системного освітньо-виховного впливу на студентів, до якого можна віднести діяльність професорсько-викладацького складу, кураторів груп, батьків, органів студентського самоврядування. Водночас одним із вагомих чинників виховання соціальної спрямованості молоді у студентському середовищі є власне освітньо-виховний процес, що здійснюється протягом декількох років і покликаний забезпечити послідовне залучення студентів не лише до цінностей політичної, правової, соціально-педагогічної, але й комунікативної культури. Залежно від його змісту, організації, спрямованості й характеру розв’язання освітньо-виховних завдань і визначається ефективність набуття елементів соціальної значущості, рівень опанування ними у сфері соціального буття. Усвідомлення важливості цього питання дало змогу виділити такі завдання дослідно-експериментальної роботи:
– обґрунтувати компоненти соціальної спрямованості студентської молоді, їх критерії, рівні та показники;
– дослідити вплив освітньо-виховної діяльності на виховання соціальної спрямованості у студентської молоді;
– визначити ефективність виховання соціальної спрямованості студентів вищих навчальних закладів у процесі виховної роботи.
З метою встановлення рівневих результатів щодо впливу освітньо-виховної діяльності на формування у студентському середовищі соціальної спрямованості було застосовано комплекс взаємопов’язаних методів, зокрема емпіричних: цілеспрямоване спостереження, тестування студентів і представників професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, бесіди з викладачами щодо доцільності проведення спеціальної виховної роботи; усне й письмове опитування; аналіз кураторських планів виховної роботи, програми гуртків, різноманітних художніх колективів; окрему увагу було звернено на особливості соціальних стосунків за схемою «студент – викладач». Прогностичні методи (моделювання, метод незалежних експертних оцінок) було використано з метою впровадження й апробації розроблених навчально-методичних матеріалів. До результатів, отриманих у ході дослідження, застосовувався кількісний та якісний аналізи обробки екперементальних даних, що в подальшому дозволило підтвердити та довести ефективність цілеспрямованого впливу освітньо-виховної діяльності на виховання у студентів соціальної спрямованості.
Основна мета дослідницької роботи полягала у створенні таких організаційно-педагогічних умов перебігу освітньо-виховної діяльності та здійсненні таких формувальних впливів, які б забезпечили оптимізацію рівнів сформованості компонентів соціальної спрямованості студентської молоді.
У ході констатувального експерименту, який передбачав виявлення потреб, інтересів і цінностей студентів, було обґрунтовано та визначено: а) компоненти соціальної спрямованості студентської молоді, їх критерії, рівні та показники; б) вихідний рівень соціального становлення особистості, який характеризується інтересом до соціально значущої діяльності, орієнтацією на загальнолюдські цінності і здатністю проявляти суспільну мотивацію, знання про суспільне життя, емоційно-ціннісне спрямування; в) потребу студентів у соціально активній діяльності у мікро- і макросередовищах.
